Ніколи не очікувала такої поведінки від вихователя

Прийшла ввечері за сином в садок. Йшла по доріжці й в туфлі потрапив камінь. Поки я його витрясала, застала комічну сцену.

На майданчику хлопчик років п’яти, міцно тримав за руки дівчинку і відстоював свої права на неї. Вихователька йому розповідала, що спочатку треба закінчити школу, потім інститут, почати працювати, а потім лише можна й одружитися. На що хлопчисько вперто струснув головою і твердо заявив, що він все одно одружується саме зараз. Але жінка явно не була згодна і затягла знову своє про навчання та інше.

Я ж про себе подумала, що ось так і відбивають у хлопчиків бажання одружитися. А потім їх не затягнеш в РАЦС. Ось мій сусід, вже відучився всюди, де можливо, є квартира і машина, а ось бажання створити сім’ю немає. Може і йому також ретельно розповідали, а він виявився виконавчим?

Посміхаючись, я зайшла в групу, діти переодягалися в роздягальні, стояв шум і сміх. Розшукала свого трирічного сина, стала допомагати йому переодягатися, попутно вислуховуючи новини сьогоднішнього дня.

З дорослих була я і ще одна мама, яка також безуспішно намагається скоріше одягнути своє чадо. А дітки намагалися вислизнути від нас: ще не з усіма переговорили, залишили іграшку в групі, носок один тут, другий, напевно, я у хлопчика в шухлядці залишив і інша купа недороблених справ.

І тут загальний гамір перебив дитячий крик. У роздягальню вийшла вихователька з іншої групи, тягнучи за собою дівчинку років чотирьох: світле хвилясте волосся, величезні зелені оченята і довжелезні вії. Я навіть не відразу зрозуміла, що гнів і вереск викликала саме вона.

– Ви подивіться, на неї. Хіба можна таку дитину приводити в групу?

Я подивилася ще уважніше. Дівчинка, як дівчинка. Більше нічого я не побачила. Затихли діти. Застигли й ми з іншого мамою.

– Ні, ну хіба можна так жахливо одягати дитину? – Не вгамовувалася вихователь. – Колготки заштопані, сукню так взагалі викинути пора, а її в садок притягли в такому вигляді.

У дівчинки затремтіли губи та покотилися сльози. Дитина  стиснулася від образи та нерозуміння, за що її лають. Стояла маленька людина і плакала.

Я не очікувала такого від жінки взагалі, а від вихователя тим більше. Так, у дівчинки були зашиті колготочки, сукня теж явно не нова, але все чистеньке і відпрасоване. Чесно кажучи, вихователька поруч з цією дівчинкою у своїх розтягнутих лосинах і обтягуючій кофті виглядала набагато гірше і більш неохайно.

Поки я приходила в себе, почула голос другої мами. Вона, не дуже добираючи слів, поставила вихователя на місце. Точніше кажучи, постаралася. Я була шокована. Ніколи не думала, що педагог може так оцінювати дітей. Так, зрештою, вона ж теж явно не Рокфеллер, адже на зарплату вихователя особливо не розгуляєшся. Але  чому таке ставлення навіть не до людей, а до маленької людини, яка не може себе захистити.

«Виховательку» я більше не зустрічала в саду, сподіваюся, вона побоялася розборок і пішла.