Ніколи б не повірила, що подруга вимагатиме з мене відсотків…

Є в мене одна подруга, хоча зараз я вже не впевнена, що можу так її назвати. Ми спілкуємося ще з часів інституту, добре знаємо одна одну. Однак  виявилося … що подруга досить специфічна людина, дуже економна або не така вже й подруга вона мені.

Несподівано вийшло так, що я попросила її позичити 2500 мені до зарплати. Зазвичай я розраховую бюджет, але дочці несподівано потрібен був костюм на конкурс танців, в машині я пробила колесо, а платіж за іпотеку ніхто не скасовував. Просто треба було дожити до зарплати, буквально тиждень.

Чомусь я вирішила не брати гроші з кредитки маючи друзів. От і попросила у найкращої подруги 2500. Вона сказала: «Без проблем», – і дала. Тільки уточнила два рази й прямо з точністю до дня, на який термін я беру гроші, що мені відразу здалося дивним. Начебто, довіряємо одна одній, разом по магазинах ходимо часто, в кафе.

Настав день розрахунку. Подаю їй 2500 і починаю весело про щось своє розповідати. Вона:

– Е …

– Щось не так?

– Настя, ти ж брала 2500 і на 7 днів … А ти мені більше нічого не хочеш віддати? Я розумію, що грошей у тебе не густо, але ти ж розумієш, що в фінансах зараз кожен сам за себе. Банки дають позики не менше, ніж під 6 відсотків, а то і всі двадцять. Я ж могла гроші  в банк покласти, але віддала тобі …

Я, злегка сторопівши від несподіванки:

– Тобто … тобі потрібні відсотки? Пробач… я щось не подумала … Скільки з мене?

– Ну, ми ж друзі, давай під 6%.

Віддаю їй 150 грн. Як ні в чому не бувало бере. Я трохи крізь землю не провалилася. Так стало незручно за неї, за себе, за нашу «дружбу». Хоча увазі не подала, до чого суперечка, тим більше з економічної точки зору вона права.

Розумію, що зараз в моді «ніхто нікому нічого не винен», але не до такої ж крайності …