– Ні копійки не отримаєш, твоє рішення – крутись, як хочеш. Дізнаєшся тоді, як проявляти гордість

Віру в минулі вихідні подруги запросили відпочити на природі разом з 7-ми річним сином. Компанія ще зі школи дружить, у всіх діти, чоловіка немає тільки у Віри. Арсену було б цікаво і рибку половити, і біля багаття посидіти, і з дітьми поспілкуватися. Але Вірі треба працювати та заробляти гроші. По іншому ніяк.

В Херсон Віра переїхала 10 років тому,  після навчання в інституті залишилася, роботу знайшла. Батьки дівчина  залишились в селі. Через рік, протягом якого вона квартиру знімала, Віру покликав заміж Микола.

Як їй тоді здавалося, їх попереду чекає безхмарне щастя. І відносний достаток. У нього квартира була спадкова,  двушка, але він в ній не жив, її здавали.

– Вирішив одружитися, – сказала мама Миколи, Тетяна Олегівна, – значить треба дзвонити квартирантам, щоб з’їжджали. Шкода, я ж хотіла йому на машину набрати грошенят. А може поки зі мною поживете?

І Віра погодилася, тим більше, що Тетяна Олегівна була в спілкуванні проста, до неї самої ставилася добре, сина взагалі обожнювала. Так і що робити було? Микола про машину мріяв, у мами двушка, велика. Ну не знімати ж нам квартиру? Тим більше, що Віра і не могла там нічого вирішувати.

Було за час їх спільного проживання з чоловіком і його мамою всяке, але як раз з Тетяною Олегівною вони ладнали. А з чоловіком почалися складнощі відразу після того, як Віра вийшла в декрет.  В Миколи постійно були дрібниці закиди, причіпки, мовляв, як корова, дома сидиш, розтовстіла, манікюру немає, виглядаєш жахливо. А який манікюр, на 9-му місяці?

Народження сина трохи ситуацію згладило, але ненадовго. Зрештою, від вічних причіпок Миколи до дружини, втомилася і сама Тетяна Олегівна. Тим більше, що машину синові вона вже купила.

– Поживіть окремо, – сказала вона синові та невістці, – може налагодиться у вас життя. Так, мій син важка людина. Розпестила я його. Але ти жінка, прилаштовуйся, згладжуй ситуацію, терпи.

Дитині на той момент було півтора року. Але й окреме життя не виправило шлюб: до закидів додалося те, що Віра не заробляє, а Микола один утримує сім’ю, значить і жити він буде так, як вважає за потрібне. Без звітів перед дружиною про те, де і з ким він був, о котрій прийшов, куди подів гроші.

– Терпи, – говорила свекруха, – у тебе син, терпи.

– Хто ти тут така, щоб питати мене, – говорив чоловік, повернувшись під ранок.

– І терпіння моє вичерпалося як тільки мені дали місце в садку для сина, – згадує Віра, – видно, що токсичні ці відносини, заради чого терпіти? Вийшла на роботу, зняла крихітну квартиру і пішла. Як йшла, що творив Микола – це окрема історія.

Віра вважає, що з боку чоловіка це вже навіть не любов була, а всього лише ображене самолюбство: як так, його, такого успішного, при машині й квартирі, посміла залишити якась там Віра?

– Ні копійки не отримаєш, – заявив Микола, – твоє рішення – крутись, як хочеш. З мінімалки й будеш отримувати аліменти. Дізнаєшся тоді, як проявляти гордість. Останню кірку без солі доїдати станеш, та й кому ти будеш потрібна.

Те, що останню кірку без солі буде доїдати і його власна дитина – Миколу не хвилювало. Сказав – зробив. Отримав купою довідок, медичних та інших, переписав майно на маму і нову дружину і все.

– Навіть Тетяна Олегівна, – каже Віра, – яка іноді мене і жаліла, після того, як я пішла, встала на сторону сина.

– Він правий, – сказала жінка Вірі, – ти винна, ти пішла, ніхто ж тебе не виганяв. Твоє рішення ростити сина без батька, ти й рости. А я потім, може, спадок внуку залишу.

Не залишить. У Миколи нова дружина і вже двоє нових дітей. Про Арсена він не згадує.

Віра взяла іпотеку, працює, виховує сина. Важко, ніколи відпочивати, але ні про що жінка не шкодує. Як Микола  подивитися в очі своєї дитини? Не знаю, він не дивиться. Він мстить його мамі, жінці, яка посміла вирватися з токсичних відносин.