– Ні, дітей не привозіть, вони дуже галасливі, а Олексій Вікторович через шум нервує, – заявила мама

Це так своєрідно мама покликала нас на свій день народження – без дітей, тобто без її рідних онуків. А брати їх не можна, бо діти галасують, чим дуже дратують маминого нового чоловіка Олексія Вікторовича. Він у нас тепер для мами цар і бог, все має крутитися довкола нього.

Мені тридцять років, є чоловік та дві дочки трьох років. Із мамою не живу дуже давно, як школу закінчила, так і поїхала. Через рік у вільне плавання вирушила моя сестра. Мама з татом прожили разом ще п’ять років, а потім розійшлися. Цей фінал очікуваний, тому що порозуміння між батьками не було вже дуже давно.

Мама довго була одна, говорила, що більше ніяких стосунків не хоче, а чекатиме, коли ми з сестрою порадуємо її онуками. Сказала, що поки що житиме для себе, а потім для онуків.

Так і було. Коли я народила двійнят, мамина допомога була необхідна, як повітря. Без неї я б не впоралася. А потім вона допомагала сестрі, спочатку з однією, потім з другою дитиною – у неї погодки. Загалом онуків у мами – в асортименті. Ми намагалися маму не навантажувати сильно, але їй самій подобалося вовтузитися з онуками.

У 2020 році мама багато часу провела в селі, де у нас стоїть ще бабусин будинок. Там давно ніхто не живе, ми його використовували як дачу. Мама майже півроку там прожила і спалахнула ідеєю переїзду. Мама продала квартиру і оновила застарілий будиночок. Тепер у неї є своя міцна хатинка з усіма зручностями та великим садом.

А минулого року у її житті з’явився Олексій Вікторович. Він знімав будиночок у когось із сусідів, щоби провести відпустку на природі, ось з мамою і познайомилися. Загалом, за півроку вони вже жили разом. Радіти б за маму, але нам із сестрою зовсім не хочеться.

Олексій Вікторович дуже швидко відчув себе і господарем у будинку, і головою в сім’ї, хоча він не більше ніж просто співмешканець. Діти його дратували, ми з сестрою все робили не так, а наші чоловіки мали не розгинатися щось вічно робити. Чи мало справ у власному домі.

Мама ж дивилася на нього закоханими очима, кивала та підтакувала. Щоправда, спочатку вона намагалася якось пом’якшити кути, але потім припинила. На будь-яку претензію на адресу нового чоловіка вона відразу огризалася “а що він такого сказав, все правильно”.

У результаті з онуками мама бачитись майже перестала. Ми намагалися рідше з’являтися в неї в гостях, щоб не зустрічатися з її Олексієм Вікторовичем, а сама вона до міста вибиралася нечасто. Зв’язок ми тримали переважно телефоном.

Минулого тижня відбулася розмова про мамин день народження. Вона подзвонила мені та сестрі і запросила найближчої суботи на свято. Я посміхнулася ще, як це Олексій Вікторович переживе таку навалу на свою оселю тиші. Виявилось, що ніяк. Дітей привозити не можна.

– Ні, дітей не привозіть, вони дуже галасливі, а Олексій Вікторович через шум нервує, – заявила мама. – Це дорослий захід. Куди ви з дітьми? Ну взагалі няню можна на день найняти, вони ж не немовлята вже.

Відмінна ідея – залишити дітей з чужою тіткою, щоб поїхати на день народження до їхньої рідної бабусі, яка не хоче їх бачити через свого мужика. Ми з сестрою зателефонували і вирішили, що нікуди не поїдемо. Відправимо подарунки та букет, а самі залишимося вдома, відсвяткуємо мамин день народження без неї.

Мама подзвонила нам увечері в суботу, мабуть, не хотіла скандалу, поки всі гості не розійшлися. Сказала, що такого образливого і байдужого вчинку вона не чекала. Як ми могли не приїхати на її день народження?

– У твого Олексія Вікторовича нерви від шуму, що його видають діти, а в мене від його кислої пики. Діти йому не догодили, бачите! Якщо ти не хочеш бачити онуків, то й нас, мабуть, скоро теж не захочеш. Раптом твоєму Олексію, і в нас щось не сподобається, – зірвалася я і повісила трубку.

Пізніше я дізналася, що у сестри з мамою відбулася приблизно така сама розмова. Тепер мама з нами обома не спілкується, вважаючи, що її незаслужено образили. Нехай скаже за все дякую своєму мужику, який її від сім’ї відвадив.