“Незамінних у нас немає!” – любив повторювати начальник до одного дня…

Був у нас на базі один начальник складу, дуже нестерпний мужик.

Настільки він був упевнений, що всі повинні бути в захваті від роботи на нашому складі, що як тільки хтось сперечатися з ним починав – відразу кричав: «Незамінних у нас немає! Іди пиши заяву до відділу кадрів, у мене он черга на твоє місце за парканом стоїть!»

Зарплати в місті невисокі, роботи мало, так що в відділ кадрів після його криків йшли одиниці. Терпіли, куди діватися, робота всім потрібна. Але справедливість існує. І на начальника складу знайшлася управа: заяву написав Вітька Іванов.

Ну, звільняється працівник, буває. Але тут-то справа була непроста: Вітька працював з найдорожчим товаром на складі в специфічної секції й був найдосвідченішим працівником. У цю секцію ніхто з комірників не хотів йти, занадто велика відповідальність. Навіть якщо хоч хтось із працівників цієї секції брав лікарняний, проблем у начальства додавалося.

Начальник став шовковим: він обіцяв Віталіку золоті гори, умовляв, пропонував різні варіанти. Але все було безрезультатно: Вітька стояв на своєму. Тоді начальник зітхнув і запитав:

– І кого нам тепер замість тебе туди направляти? Сам-то що думаєш?

Віталій був готовий до цього питання. Нам навіть здається, що заради цього все і затівалося. Він спокійно посміхнувся і відповів:

– Ну як кого? Он же за парканом черга стоїть, незамінних у нас немає.