Невже він мусить одружитися?

Їм всього по 20 років, студенти, навчаються в різних вузах, але познайомилися на вечірці у спільних друзів. Зустрічаються вжебільше року. Дівчина закохана, він – ну так собі…відноситься до неї з симпатією, але це зовсім не любов, скоріше привичка.

Відносини протягом року розвивалися дуже активно: дівчина взяла хлопця в оборот. Вона дзвонила по сто разів на день і повідомлення писала,  квартири вільні знаходила … Він сильно не пручався.

Мама хлопця час від часу заводила з сином розмову про дівчину. Але син зі сміхом ці розмови обривав, від маминих побоювань відмахувався, щодо одруження заявив однозначно

-Рано ще, куди! Ми просто дружимо!

– А Маша-то в курсі, що ви «просто дружите»? – зітхала мама хлопчика.

– Звісно! – впевнено відповідав син. – Ми все обговорили вже давно. Про сім’ю нам думати рано.

– Ну дивіться … Про контрацепцію не забувайте тільки! – бурчала мама синові. – Знаєш, як це буває … Дитина то вам точно зараз не потрібна!…

Син тільки віджартовувався – мовляв, все знаю сам, не переживай, повнолітній уже і порад не потребуємо.

Кілька тижнів тому з’ясувалося – Катя вагітна. Про аборт і чути не хоче, буде народжувати. Батьки дівчини в курсі вже, готуються стати бабусею і дідусем, раз дочка так вирішила. …

Хлопець ходив похмуріше хмари, думав, як бути далі. Ппотім повідомив мамі – після свят вони  подадуть документи в рацс. Раз вже так вийшло, дитина має народитися в нормальній повній сім’ї.

Мовляв, Катю він не любить зовсім, і, якби не вагітність, не одружився б з нею ніколи. Але кинути в такій ситуації її  з дитиною не може. У планах у нього – знаходити роботу, підробіток, перевестися на заочне, утримувати сім’ю. У Каті, вірніше у її батьків, є невелика квартирка в спальному районі – переїдуть поки туди. Будуть жити, чекати народження малюка. А далі буде видно.

Мама хлопця просто в шоці. Ну все зрозуміло, наробив син справ, його, дурня, попереджали, і все таке. Але в наш час навіщо  одружуватися на нелюбимій жінці ?? Син – просто клубок нервів. Злий, агресивний, весь смикається, слова йому не скажи. З таким настроєм йти в загс, як на страту … ну це взагалі ні в які рамки! Навіщо? Зараз же не кам’яний вік. Дитину можна народити і поза шлюбом і мучитися з одруженням зовсім не обов’язково. З боку батька досить просто визнати дитину і допомагати … Хоча яка там допомогу з студента! Ну тоді хоча б спілкуватися з дитиною, наскільки це дозволить Катя і її сім’я. Але одружуватися в такій ситуації тільки для того, щоб дитина народилася в шлюбі – нерозумно, вважає мама. Все одно розбіжаться, жити не зможуть, не відразу, так через пару років, вимотавши нерви і собі, і всім оточуючим, і тій же дитині. І який тоді сенс? ..

А може, мама неправа і хлопець в даній ситуації має рацію і чинить як справжній чоловік? Нести відповідальність за свої вчинки треба в повній мірі. У Каті життя зміниться остаточно і без права відіграти назад – так нехай і партнер її несе адекватну частку відповідальності. «Зустрічатися з дитиною» і «допомагати по можливості» – це ні про що. Дитину потрібно ростити і виховувати, якщо вже змогли її зробити …

Хто має рацію – син чи його мама? Яка ваша думка з цього приводу?