– Невже в тебе немає навіть 150 тисяч на машину? Не вірю

В торговому центрі я випадково зустрілась з давньою знайомою. Ми з нею розговорилися про машини і я сказала, що хотіла б водити, але поки немає грошей на машину. Настя зробила круглі очі й здивовано запитала:

– Та ну? Невже у тебе немає якихось 150 тисяч на простеньку машину. Не вірю!

У Насті машина є, але цю машину купили їй її батьки. Вона живе досі з ними й за їх рахунок, хоча не сказала б, що батьки її багаті. Звичайний середній клас із середнім доходом. За машину Насті вони віддали всі свої заощадження. Єдина дочка ж!

Сама вона взагалі нічого не заробила і не добилася. А головне, у неї навіть думок таких немає. Батьки годують, все, що треба, їй купують, а вона всю свою зарплату спускає на клуби, розваги та шмотки. Ні копійки їм не дала навіть за їжу або квартиру. І ця людина так легко міркує про те, яка дрібниця – машина. Ну коли вона дістається на халяву, то, звичайно.

Ось тільки, по-перше, ти спочатку сама спробуй заробити ці 150 тисяч. Та й машину треба не тільки купити, але і утримувати, а, по-друге, крім машини у мене є куди більш пріоритетні завдання, адже я не сиджу на шиї у батьків, а добиваюся всього сама, тому розумію, що поки машину я не потягну, хоч би як я хотіла.

Я спробувала донести до неї цю думку, але вона лише відмахнулася, сказавши, що я просто, значить, не так вже й хочу. Але це рівносильно, що хотіти поні. Ну куплю я її, а що далі? Як її утримувати?

Хтось зараз скаже, що я просто заздрю. Так, трохи я їй заздрю. Взагалі заздрю ​​людям, які вміють так  нахабно жити за чужий рахунок і  при цьому підносити це так, немов це вони всього домоглися, а ти так, мимо проходила. Мабуть, нахабство  і справді друге щастя.

А серед ваших знайомих є такі особи? Як ви ставитеся до таких людей?