Невістка з мамою чомусь вирішили, що мають права на мою квартиру.
Часто читаю в мережі історії про нещасних невісток, яким злі свекрухи жити не дають: лізуть в сімейне життя, чоловікові гидоти наговорюють, в гості приходять( о жах!). А невісточки всі, як одна, милі, добрі і душевні істоти!
У мене є пара питань до дружин синів.
1) Чому, приходячи жити в чужий будинок, ви яро впевнені в тому, що з вас там будуть порошинки здувати і в рот до вас заглядати? Або ви не в курсі, що в чужий монастир зі своїм статутом не ходять? А ви претесь. Прогинаєте під себе чоловіка і оголошуєте війну всім, хто не прогнувся.
Будинок свекрухи – не ваша рідна домівка, де вас любили, пестили й плекали. У своєму будинку саме ваша свекруха пестила і плекала свою дитину. А ви, забивши свою голову всякою нісенітницею, нацьковуєте цю дитину на його власну матір. Не можете жити мирно з мамою чоловіка? Марш на зйомну! Ах, ну так. У вас же обставини: ремонт в уже купленій квартирі; ви збираєте на перший внесок; у вас немає грошей; ви завагітніли, не маєте власного кутка і вирішили мітити чужий. Може, варто сказати спасибі і не зазнаватись?
2) Хто вам сказав, що свекруха особисто вам щось повинна? Що це була за людина, покажіть мені її. Свекруха повинна сидіти з онуками, віддати вам свою житлоплощу, поділити полиці в своєму холодильнику, дарувати вам подарунки і мовчати в ганчірочку, щоб не розсердити таку прекрасну особу, як ви? Чому вона повинна самоусунутися з життя свого сина тільки тому, що у нього з’явилася постійна молодичка у вашій особі? А?
Мій син якраз з такою «бідолашкою» одружився: навіть не привітається, зате як щось треба – відразу «дай-дай-дай». Я його попереджала: одружиться з нею, не бачити йому спадщини. Заповіт на племінника написала. Жодного квадратного метра цій хапузі не залишу. Раз вона свого місця не знає. Квартиру бідній дівчинці не купили. Вона старалася, сина мого обходила, підлоги в моїй квартирі намивала, місяць вартий року прожитого.
Тиждень до весілля залишався, притягла мені свій ноутбук і давати тикати в обличчя варіанти розміну моєї квартири. Я реготала до сліз. Ще в дзеркало сходила подивилася, на всякий випадок, глянула, чи не написано у мене на лобі слово «дурепа». Мати у неї не краща. В день весілля підсіла до мене і розкомандувалась: «Значить так, свахо! Твою квартиру – розміняти, дітям – окрему купити. Тобі якщо грошей не вистачить на однушку – на дачі у нас поживеш! »
З весілля мене вигнали за гучну нецензурну лайку в бік мами нареченої. О, яке горе: свекрушка відмовилася жити на чужій дачі! Ось це нахабство! До матері моєї втекли, від сволоти-свекрухи, котра відмовилася квартиру розмінювати. І давай до її квартири руки тягнути. Невістонька навіть нотаріуса додому запросила, щоб моя мама довіреність на розпорядження своєю квартирою на її ім’я підписала.
Я – в маму пішла, вона теж не дурна. Після такої витівки мама їх теж на вихід попросила. Не відразу, а тільки тоді, коли невістонька почала з моєї мами гроші вимагати за виклик нотаріуса заплачені. Онука ні разу не бачила. Прийшла вона до мене ще вагітна, пузом трясе, реєстрацію просить. І собі, і дитині.
Я відмовила. Вона образилася, заявила: поки реєстрації не буде – онука у мене немає. Кому від цього гірше? Мені? Ні. Вона народила. Онука бачити не можна, а на подарунки, бабуся, грошиків дай. І не поскупися. Не даю. Навіщо виходити з образу гадюки-свекрухи? Щоб знову на шию сіли? Ні, дякую: мені того року, що вони у мене прожили, з лишком вистачило.
А що до сватів не пішли? Вона ж клялася, що заради щастя донечки з себе останню сорочку зніме? Що ж невістка маму свою з її квартири не пожене? Або тільки у гадюк-свекрух можна нерухомість вимагати?
Як зараз справи йдуть: бідолажка-невістка знімає квартиру з немовлям на руках, в той час як її гадина-свекруха жирує в поодинці в трикімнатній квартирі. Адже ні, щоб свою матір до себе забрати і одну з квартир віддати на потреби молодої сім’ї! А ще краще – обидві переписати, але не на сина і внука, а його дружину, для надійності. І плювати їм, що у квартири моєї мами вже є спадкоємець – той самий племінник, наступник мого покійного старшого брата. На все плювати, зате я – погана з усіх боків. У чому моя провина? Що під жінку сина не прогнулася? В цьому?