Невістка вимагає взяти іпотеку, хоча мешкають у своїй квартирі. Каже, що думає про сина, а я думаю, до розлучення готується
Невістка всі вуха вже синові продзижчала, що треба їм іпотеку брати. А навіщо, якщо й так живуть у двокімнатній квартирі сина? Невістка каже, що думає про майбутнє, про сина. Я вважаю, що це все нісенітниця. Мені здається, що вона просто готує собі плацдарм для розлучення.
Молоді вже п’ять років разом живуть, народили сина, йому зараз чотири роки, ходить у садок. Маша, невістка, спочатку дуже раділа, що її чоловік має свою квартиру, сама вона з іншої області приїхала і до заміжжя винаймала житло.
Про іпотеку ні слово не йшлося, а тепер із декрету вийшла і вже другий рік ця іпотека в неї з вуст не сходить.
Синові ця квартира, де вони живуть, дісталася від моєї мами. Він тоді ще у школі навчався, коли її не стало. Ми з батьком її спочатку здавали, а коли син уже до вступу підійшов, зробили там ремонт, купили меблі та після вступу вручили йому ключі. Квартира одразу була оформлена на нього одного.
Маша отримує не надто багато, але завжди є можливість піти на лікарняний, хоча онук хворіє не дуже часто. Запитувала у сина, чого вона не знайде кращу роботу, адже з дитиною можу допомогти я, все одно на пенсії, але він каже, що йому все одно, працює і добре. Основний здобувач у сім’ї він.
– Навіщо їй зараз шукати роботу іншу? Ми можемо за донькою ще зберемося. Грошей нам вистачає.
Ну я й не лізла, хай самі розуміються. Тим більше, що жили вони справді добре. Машину купили, у відпустку їздили двічі на рік, на собі не заощаджували. Син насправді непогано одержує. Чого ще бажати? Квартира вже є, машина, гроші, дитина – все є, живи та радуйся.
Тому, коли Маша почала заїкатися про іпотеку, здивувалися всі. Люди від безнадії її беруть, коли нема жити, а вона добровільно в це ярмо хоче влізти. Але невістка просто горіла цією ідеєю. Все розповідала, які нині відсотки низькі, як вигідно її брати.
Я не витримала, спитала, навіщо їй іпотека. І так непогано живуть – квартира є, місця вистачить. За другою дитиною вони не збираються поки що. Чого спокійно не живеться?
– Ну, квартира зайвою не буде. У нас син росте, хай буде для нього квартира. Ми поки що молоді, працюємо, є можливість купити житло. А потім невідомо, що буде.
– Так у мене квартира також двокімнатна. Син у мене один, онук також, їм після мене квартира і відійде. Я ж не житиму вічно, – здивувалася я. Невістка язик прикусила і якийсь час про іпотеку не заїкалася.
Але за півроку знову завела свою шарманку. Синові цей бубніж теж набрид, вони навіть посварилися. Я тоді в них у гостях була, з онуком у кімнаті грала, на прогулянку збиралася його забрати. Невістка знову знайшла якусь дуже вигідну пропозицію та агітувала сина за іпотеку.
– Дивись, тут умови просто шоколадні, краще ми не знайдемо. Давай займемося, доки є можливість?
– Та дістала ти мене зі своєю іпотекою! Що тобі спокійно не живеться? Дах над головою є, мати на онука квартиру відпише, все гаразд. Що знову за новини? – розлютився син.
– Це у вас все гаразд, а у мене свого нічого немає! За стільки років шлюбу я все одно не почуваюся тут господаркою! Та й із приводу квартири синові – це ще вилами з води писано. Посваритеся ви з мамою, перепише вона квартиру на якийсь притулок або на сусідку, от і вся твоя спадщина! Я думаю про майбутнє, а ти далі носа не бачиш!
Я дуже тоді розлютилася, але знайшла в собі сили просто зібрати онука і піти, хоча мовою багато чого крутилося. Бач яка жвава, про майбутнє вона думає. У разі розлучення доведеться повернутися до батьків їхати, а тут прогне чоловіка на іпотеку, та щось зачепить собі.
Хитра, сама копійки отримує, які на себе ж і витрачає, а іпотеку буде тягнути син, щоб потім ця мадам могла поділити квартиру, адже нажито в законному шлюбі. Тому вона і з другою дитиною, мабуть, не поспішає. Все це дуже гидко пахне.
Ставлення до Маші у мене змінилося, спілкуватися з нею я не хочу, у кожному її вчинку і слові тепер бачиться подвійне дно. А ще все не можу вирішити, говорити про свої підозри синові чи ні. Начебто і лізти не хочеться, але з іншого боку, тема не жартівлива.