Невістка, про яку вона мріяла

В селі всі її любили і жаліли. Кожному хотілось хоч чимось допомогти  Олені. В її очах було стільки болю і  доброти…

Їй було всього 42 роки, коли від серцевого нападу раптово помер чоловік,  а через півроку старший син  загинув загинув під час несчасного випадку на будівництві за кордоном.  Залишившись з двома синами, Олена сподівалася, що життя якось  налагодитьсь. Через рік середній син, загинув в автокатастрофі.

Поховавши другого сина, Олена ходила, як примара і ледь могла вимовити кілька слів. Через місяць вона дізналась, що при поверненні з футбольного матчу, перекинувся автобус, в якому їхав її молодший син. В Олени був шок. Як потім виявилось, всі залишилися живі, але  син отримав травму бедра. Вона не загрожувала його життю, однак лікарі сказали, що кульгати він буде завжди, а про спорт доведеться забути. Олена возила хлопця по лікарнях і санаторіях, але все марно.

Ігор ріс, отримав освіту слюсаря і став хорошим фахівцем. До двадцяти років став видним, рослим, симпатичним хлопцем. Односельчани, яким тільки дай привід попліткувати, вирішили, що найкраще, що може статися в її житті, – це одруження Ігора.

– Вдосталь настраждалася Оленка, – говорив свояк Микола, – треба Ігору дружину, а Олені хорошу невістку, щоб помічницею по господарству була. Свекруха з неї вийде «золота».

І навіть в магазині люли обговорювали, яка невістка потрібна Олені. Перебираючи всіх місцевих дівчат, одна за одною відкидаючи кандидатури: ця вже старувата, інша занадто зарозуміла, третя зла, у четвертої дитина. Сам же Ігор одружуватися не поспішав. Вроджена скромність та набута кульгавість  зробили його замкненим.

Олена ще не оклигала від горя, та й навряд чи коли-небудь заживуть на серці рани від втрати близьких людей, тому про майбутню невістку і не думала. Але за сина переживала: «Якщо щось трапиться, – міркувала Олена, – залишиться один на білому світі». Від гірких потрясінь і переживань стало у Олени боліти серце, – вона давненько вже при собі таблетки тримала. А тут якось прихопило серйозно. Лікарні в селі не було, а тільки фельдшерський пункт, який був закритий. Побіг Ігор до сусідів за ліками, а свояк Микола і каже йому:

– Там в медпункті фельдшерка нова, біжи скоріше, вона допоможе.

Нового фельдшера звали Інною. Їй було двадцять два роки. Вона оглянула і послухала Олену, зміряла тиск, поставила укол і в цей же день організувала крапельницю на дому. Дівчина так акуратно і дбайливо робила свою роботу, що Олена мимоволі замилувалася нею. А потім раптом взяла її за руку, подивилася на свою рятівницю і розплакалася.

– Що з вами Олена Василівна? – занепокоїлася Інна. – Вам погано?

– Все добре, – сказала з посмішкою Олена, – хоч помріяла і то добре.

Коли Олені стало краще, вона почала потихеньку займатися господарством і все частіше поглядала на сина і зітхала.

– Ти хоч дружиш з кимось, синку? – запитала Олена, – дівчина-то у тебе є?

Ігор збентежився, а потім зізнався матері:

– Дівчина є, тільки вона з дитиною.

– З дитиною?! – здивувалася Олена. – Це хто така?

– Вона недавно приїхала і вже тебе підлікувати встигла; це Інна- наша фельдшерка. Доньку від батьків скоро привезе до себе, дитина ж з матір’ю повинна жити.

Олена не могла повірити, адже вона, побачивши Інну в перший раз, побажала її в невістки. Але, відкинула цю думку, не бажаючи втручатись в особисте життя сина. І ось син повідомляє новину, від якої душа радіє.

– Так у неї і дочка є? – перепитала Олена. – Це ж радість яка! А коли вона її привезе?

– Інна вже поїхала за донькою, завтра повернуться.

– Завтра ?! – занепокоїлася Олена. – Так треба ж частування готувати. Удвох ми з тобою, синку, жили, а тепер будуть у мене невістка і внучка. Більшою стає сім’я! – з гордістю сказала Олена.