Не змогла прийняти дітей чоловіка

Минулого року познайомилася з цікавим чоловіком. Проявив він себе дуже позитивно. Наші відносини стали розвиватися стрімко. І настав момент, коли ми стали жити разом. Але в кожній бочці меду є своя ложка дьогтю. Так і в цьому випадку. У чоловіка двоє дітей, яких він виховує самостійно. Молодшому синові 4 роки, а старшому 6 років.

Перший тиждень пройшла спокійно. Хоча може я просто не помічала катастрофи, що насувається, через справи та переїзд.

Діти почали виснажувати мене. Кожен наступний день був гіршим за попередній. Вони демонстративно не їли їжу, яку я готувала, йшли наперекір усім моїм проханням. Останньою краплею стало те, що вони ножицями порізали мою спідницю, в якій я ходила на роботу. На заміну у мене тільки була ще одна спідниця ат штани (які на той момент перебували в пранні). Довелося пропустити робочий день. Я отримала догану від начальства, а чоловік навіть не насварив своїх дітей за такий вчинок. Ми в той день дуже посварилися з чоловіком. Я зібрала речі й повернулася у свою квартиру.

З того часу більше не спілкувалися.

Я думала, що зможу порозумітися з дітьми, але помилялася. Це просто вище моїх сил. Не змогла. Чи не захотіла “змогти”. Я дивилася на дітей і відчувала, що вони мене ненавидять.

Більше не буду зустрічатися з чоловіками, у яких є діти. Не хочеться наступати на граблі двічі.