Не зміг пробачити дружині обман…

В кафе зустрілись дві подруги років 25, які скоріш за все, давно не бачились. Я сиділа за сусіднім столиком і випадково чула всю їх розмову:

– Треба брату хорошу дівчину знайти, а то він зовсім самотній. Йому тридцять п’ять, він високий, симпатичний, успішний. Займається спортом, працює у великій компанії на хорошій посаді. Трикімнатну квартиру купив недавно, робить ремонт. Дуже розумний, цікавий, добрий. Все при ньому, а нормальної дівчини до душі знайти собі не може …

– Ну це не проблема! Треба терміново нашу Каріну з ним познайомити. А он і вона. Чуєш, Каріна, я тобі тут нареченого знайшла!

– Мені? – посміхнулась Каріна. – Ось так ви зі мною, варто спізнитись на п’ять хвилин, а тут такі справи … Де наречений-то? Давай сюди!

– Та он Маринка про брата свого розповідає. Уявляєш, високий, спортивний, багатий, з квартирою-машиною і до того ж не одружений! Все при ньому, а з особистим життям глухо. Ніяк не може зустріти хорошу дівчину, кажуть. Буває ж таке!

– Правда, що чи не одружений? – зацікавлено уточнила Каріна.

– Неодружений. Точніше, розлучений! – внесла ясність  Марина.

– Ну ось, тепер все стає на свої місця! Ясно …

– Ні,  нам такого вживаного щастя не треба, правда ж? Ще й з дітьми, напевно?

– Ні … Тобто так, є одна дитина, вісім років. Але він з тією дитиною не спілкується. Просто платить аліменти, які повинен за законом, і не більше.

–  Ось тобі й ідеальний принц. Ще й з дитиною не спілкується? Герой! ..

– Так там така історія була … Він і з дружиною розлучився через цю дитину фактично. Ми всі тоді шоковані були. Одружилися вони по великій любові, п’ять років прожили. Відносини були чудові, він дружину на руках носив буквально. Одна тільки проблема була: дружина дитину дуже хотіла, а Денис все говорив, що рано ще. Вона до нього і так, і сяк намагалася підійти з цим питанням, а він не погоджувався категорично.

– Стояв на своєму, значить?

– Ну так. І вона не знайшла нічого кращого, ніж завагітніти обманом, уявляєте, дівчата? .. Денис спочатку не знав, що вона ось так. Думав, випадково вийшло. Каже, ну що робити, будемо народжувати тоді, підтримав дружину.

– А потім дізнався?

– Так, через кілька тижнів, випадково почув розмову дружини з подругою … Ця подруга, виявляється, і порадила спеціально завагітніти. Вона й сама, виявляється, свого часу так зробила. Ну і сиділи дівчата на кухні, обговорювали, мовляв, мій нікуди не подівся, і твій, як бачиш, теж! .. А Денис прийшов додому і почув це все випадково … Загалом, зібрав речі й подав на розлучення …

– Серйозно? Ось так раз і все? Пішов від коханої дружини?

– Ага. Не пробачив їй обману. Ми не повірили спочатку в серйозність ситуації, думали, відійде. Перебіситься і змириться. Тим більше дружину він понад усе любив… Але ні. Дитині вісім років, він її й не бачив толком. Оформив розлучення, аліменти дитині перераховує на картку, з колишньою дружиною взагалі не спілкується. Ось так буває …

 

Як вважаєте, цей хлопець з великими тарганами в голові? Нормальний чоловік не кинув би кохану дружину через таке. Хотіти дітей для жінки – нормально, тим більше в шлюбі. І те, що він не спілкується з дитиною, яка все одно його плоть і кров – його теж не прикрашає?

Або ви вважаєте, що чоловік мав моральне право на таку реакцію? Жінка, яка завагітніла обманом, дійсно зробила жахливий вчинок? Так не можна? І вона отримала те, на що заслуговує. Нехай виховує дитини одна?