Не життя, а виживання

У нас з чоловіком, зарплата на двох, майже 15000 гривень. Є дитина. У мене заробітна плата неофіційна (офіційно беруть на нижчу посаду). Чоловік працює офіційно.

Я не скажу, що ми занадто погано живемо. Ні, це практично виживання. Всі гроші йдуть тільки на їжу та комунальні послуги. Щоб купити одяг, доводиться відкладати.

Риба і велика частина фруктів – недозволена розкіш. Зараз картоплю купуємо поштучно виключно для супів. Ні про яку “смажену картоплю” або “пюре” мови не йде. Харчуємося в основному крупами, куркою.. Дитині купуємо іноді ласощі на зразок випічки, але дуже рідко. Три місяці тому зламалася пральна машина. Зараз кожну копійку відкладаємо, щоб купити нову, бо стару не полагодити.

На цьому тижні з начальником розмовляла з приводу підвищення заробітної плати – він мені відразу ж на двері вказав.

Найжахливіше, що не бачу ніякого виходу з ситуації, що склалася. Чоловіка все влаштовує – йому все-одно. А я не можу так більше жити. Сил вже ніяких немає.