Не стрималась і поставила на місце нахабних гостей. Образились, але більше не приходять

Приблизна 2 роки тому, зі мною сталась не надто приємна історія. На вулиці була зима, а моєму синові було 6 місяців. Ми з чоловіком живемо в місті, взяли трикімнатну квартиру в іпотеку, а практично всі його родичі жили в селі.

В той час попросився братик чоловіка зі своєю дівчиною пожити в нас тиждень. Відмовити було незручно. Я була не в захваті від цієї ситуації: все-таки дитина маленька, я взагалі не досипаю, не доїдаю, нічого не встигаю, а тут ще родичі спокою не дадуть. Але я тішила себе надією, що можливо допомагати будуть, хоч відпочину,  поговорити буде з ким і чаю випити.

Приїхали вони до нас  з порожніми руками жити у нас на тиждень, хоч би брязкальце дитині купили й то щастя, не мені, а дитині. У мене є залізне правило: в дім, де є дитина, я з порожніми руками не ходжу, не так вихована, але тут, мабуть, інший випадок. Приїхали вони у справах дівчата брата чоловіка,  конкретно вони природно нам нічого не повідомили.

Я, як хороша господиня, наготувала, прибрала, зустріла їх добре. І начебто все б добре, але за ці кілька днів поки вони були у нас, ця Аня жодного разу не запропонувала мені допомогти приготувати їсти, прибрати або елементарно допомогти з дитиною поки я займаюся домашнім господарством.

З’їздить з ранку по своїх справах, хлопець її  спить до обіду, чоловік мій на роботі, а я з дитиною бігаю по квартирі в режимі «електровіник». Аня повертається і лежить до вечора на дивані боки відлежуючи або лежить телевізор дивиться. Я з немовлям на руках і підлоги мию, оскільки на вулиці зима, вони ходять туди-сюди, бруд всюди по підлозі, і їсти приготувати, і дитину погодувати й умити. Тобто елементарно запропонувати мінімальну допомогу, ну хоч почистити картоплю для супу Аня  навіть не намагалась.

На 3 день бути прислугою мені набридло, все-таки я і ночами не сплю, до дитини встаю, але не суть. Чоловікові сказала свої образи, а він тільки руками розвів і вирішив не втручатися. Їжу не купують, електрику використовують, ванни приймають, воду ллють, продукти в магазині не купують, з домашніми справами не допомагають і на що мені все це???

На 4 день прийшов чоловік з роботи, а ці щасливі в кінотеатр пішли. В з чоловіком швидко вдвох вечерю приготували, поїли й тут на готовеньке і родичі прийшли. Принесли вони собі пива море, різних закусок, а мені дулю,  ну хоч би печиво купили й то добре, а ні –  не заслужила. І ця щаслива парочка повечеряла і пішли в зал кіно дивитися і чоловіка кличуть, мовляв, ходи з нами. А мені так прикро стало і тут я не витримала, відкликала Аню вбік і кажу:

– Ти мене звичайно вибач, але ти б хоч раз за ці дні запропонувала мені допомогу, я з дитиною на руках теж втомлююся. Хоча б картоплю почистила для супу, або просто запропонувала допомогу.

– Ти що мене тут вичитувати збираєшся??? Я взагалі вважаю це недоречним! Я теж втомилася. – зверхньо сказала вона. (Цікаво від чого вона втомилася, від дивана?)

– Що? Дорогенька, ти знаходишся в моїй квартирі. Це не я у тебе в гостях, а ти у мене.

– Я не збираюся це вислуховувати!

– Знаєш що, шановна, збирай свої речі й забирайся звідси!!!

Вони зібрали речі й зникли. Я потім ще довго плакала від образи.

Як вважаєте, чи нормально так поводитись??