Не поступилась місцем дитині та отримала від його матері по голові

Мій вчорашній день був жахливим з самого початку. Їхати мені потрібно було на інший кінець міста з самого ранку. Я догадувалась, що автобус в час – пік буде переповнений, адже всі поспішають  на роботу. Я пройшла одну зупинку до станції  автобусів пішки та зайняла вільне місце позаду.

Через 30 хвилин нашої поїздки автобус вже був переповнений і спокійно рухався по своєму маршруту, поки на одній із зупинок в автобус не зайшла мамочка з хлопчиком  7-8 років. Вона одразу розпочала активну діяльність. Оглянувши салон автобуса вона зрозуміла, що її чаду поступатися місцем ніхто не збирається, адже до моменту їхнього приходу хтось уже щільно занурився в читання, сон, а всі найближчі місця до виходу були зайняті людьми пенсійного віку.

Проаналізувавши ситуацію, вона побачила мене практично в кінці салону, як наймолодшу пасажирку, і розштовхавши весь «хвіст» автобуса пробралася до мене. Встала вона означає поруч зі мною і стоїть, дивиться на мене, щоб я вгадала її зневажливий погляд і, мабуть, поступилася місцем, але бачачи що хлопчик стоїть прекрасно своїми ногами, не терпить ніякого дискомфорту, я порахувала не потрібним йому поступатися.

Терпіння мамочки увірвалось буквально хвилини через три. Вона презирливим тоном висловила мені, що я зобов’язана взяти її дитину на коліна, на що я відповіла їй відмовою. Мені не приємно, щоб на моїх колінах в капронових колготках сидів 8-ми річний хлопець. Скільки було обурень і претензій з боку мамочки, але найприкріше, що вона мені як би ненароком ударила сумкою по голові …

Ось сиділа я і думала, чому матері вважають, що весь світ крутиться навколо них і всі їм повинні? І взагалі чи повинна я брати чужу дитину собі на коліна?