Не погодилась продати квартиру і родичі зі мною не спілкуються

Минулого місяця у мене була відпустка і я на кілька днів приїхала в гості до мами. Зараз я живу в обласному центрі, а тому не так часто можу з нею бачитись.

Я пішла в магазин і несподівано зустріла свою однокласницю Віру. Ми попліткували про те у кого як справи, хто вийшов заміж, а хто розлучився за цих 7 років після закінчення школи. Віра розповіла мені сумну історію про своє життя.

После закінчення школи Наташа переїхала жити до бабусі. Бабуся  Віри дуже хворіла, у неї був діабет і постійно стрибав тиск. Ось Віра і доглядала за бабусею. Допомагала по господарству, готувала і в аптеку бігала за ліками. Після школи вона нікуди не стала вступати, а одразу ж знайшла собі роботу нянькою в дитячому садку. Каже, що довелося, ліки дорогі купувати, а у бабусі майже вся пенсія на одні ліки та комунальні платежі йшла, а так хоч на продукти було.

Родичі Віри були раді, що дівчина живе у бабусі, допомагає їй. Бабуся прописала Віру у свою квартиру та оформила на неї дарчу, а десь через рік, поки Віра була на роботі, бабуся померла.

Після похорону, батьки Віри  і її брат дізналися, що Віра  стала власницею квартири. Стали натякати, що цю квартиру краще було б продати та купити новеньке авто татові й брату. Але Віра їм сказала, що продавати вона квартиру не буде, а буде в ній жити. Після цього батьки стали вважати Віру мало не зрадницею і навіть перестали з нею  розмовляти, наче вона їм чужа.

Я вважаю, що Віра правильно зробила, коли не стала продавати квартиру. В наш час дуже важко заробити на власне житло. До того ж квартиру цю вона заслужила, адже пожертвувала своєї освітою заради бабусі.

А як вважаєте ви?