– Не плач! Я вас нікому не віддам!
Тримаючись за руки, Люба з Антоном часто вечорами гуляли вулицями рідного села. Вони були до безтями закохані, мріяли через рік закінчити школу, вступити в один інститут, разом винаймати квартиру, знайти хорошу роботу, одружитися і жити довго і щасливо.
– Я люблю тебе!
– Я тебе теж, ми завжди будемо разом!- повторював дівчині Антон.
Їхнє щастя тривало пів року. Потім Люба почала відчувати нездужання, з’явилася блювота вранці. Дівчина не могла зрозуміти, що з нею відбувається? Валя, подруга Люби, відразу поставила їй діагноз:
– Так ти вагітна …
Люба побігла до Антона і розповіла про все коханому.
– Ти що дурна? Я ще навіть школу не закінчив, у мене немає професії. На що ти хочеш жити? Єдиний вихід це аборт.
Люба йшла додому, слова Антона немов досі боляче різали її серце…
Незабаром став помітний живіт. Мама завела розмову з дочкою. Люба не стала нічого приховувати, вони завжди були з мамою як подружки, розповіла все як є. Приголомшені новиною батьки, які покладали на дочку великі надії, пообіцяли Любі, що все буде добре.
Пологовий будинок … Люба просить принести сина, але їх зустріч чомусь відкладають. Що таке? Що трапилося? Увечері, коли всі медсестри зібралися в сестринської, Люба пішла хоч одним оком подивитися на сина. Проходячи повз сестринську, вона почула розмову …
– Завтра потрібно все рано підготувати. Мама Люби приїде за її сином і відвезе його в Будинок малятка, Любі завтра потрібно повідомити, що її сина більше немає в живих.
Люба цілу ніч не змогла стулити очей. Не чекаючи світанку, вона закуталась в покривало, взяла сина на руки і обережно спустилася з вікна палати першого поверху.
Був холодний осінній ранок, дрібний дощ і сильний вітер заважили йти. Люба швидким кроком прямувала в бік лісу, періодично озираючись назад і прискорюючись … Вона бігла, бігла і всю дорогу шепотіла синові:
– Я тебе ніколи нікому не віддам!
За лісом була маленьке село, в якому жила бабуся Люби. Дівчина прибігла до неї, ридаючи, розповіла все що сталося. Бабуся, притиснула внучку разом з сином до себе, заплакала і сказала:
– Не плач! Я вас нікому не віддам!