Не підозрюючи нічого, я стала розлучницею

Я часто згадую своє знайомство із чоловіком. Було нам тоді дев’ятнадцять років. Але вже тоді я відчувала себе винною за те, що стала причиною розриву справжньої пари.

Моя подруга, з якою я почала дружити в інституті, запросила мене в гості. На той момент я вже була у стосунках і навіть не думала, що хтось зможе мене зацікавити.

І ось увечері ми з подругою пішли гуляти до центру міста. Саме там увечері збиралася вся молодь.

Ніна стала представляти мене своїм друзям та подругам. Я одразу побачила зацікавлений погляд Артура. Він уважно дивився на мене, ніби вивчав. Саме цей пронизливий погляд і підкорив моє серце.

Повернувшись додому, я довго думала, що відчула до цього хлопця. І, звичайно, мені було соромно, що я взагалі на когось звернула увагу, перебуваючи у стосунках з іншою людиною. Обдурювати себе я довго не могла. Довелося зізнатися: я закохалася в Артура.

Почуття до Микити, з яким зустрічалися понад 2 роки, я вже давно ставила під сумнів. Я любила його вже, мабуть, не як дівчина, а як сестра. Це була звичка.

У тому, що треба одразу ставити крапку у відносинах, я ні краплі не сумнівалася. Адже це було б зрадою з мого боку. Тому в перший же день мого повернення додому, я повідомила Микиту про наше розставання.

Артур був наполегливим хлопцем. Він дізнався через знайомих мій номер телефону, писав і телефонував мені постійно. Але я не відчувала якоїсь нав’язливості. У розмовах зі мною він поводився культурно і делікатно.

Я наївно вважала, що Артур справді зацікавився мною. Але вже через кілька днів, коли поділилася своєю радістю з подругою, вона сказала: “Та ти з глузду з’їхала! Він уже кілька років зустрічається з Іриною і шалено її любить! Не будь наївною, пограється з тобою і кине”.

Сказати, що я засмутилася – не сказати нічого. Сльози застилали очі, на душі було бридко. Але незабаром знову пролунав дзвінок від Артура, і я не могла не відповісти.

Його голос знову зачарував мене. Незважаючи на це, я таки запитала його про дівчину, яку він від мене приховував.

– Не вір нікому, ти не маленька вже. Хіба ти не відчуваєш, що я по вуха в тебе закохався? – ніжно промовив Артур. – Так, не заперечую, з Іриною ми зустрічалися довго. Але зараз усе закінчилося, стосунків між нами більше немає.

Після цього я звинувачувала себе, що беззаперечно довіряю цьому хлопцю. Не можна так безглуздо чинити! Але молоде дівоче серце сліпо вірило своєму коханому.

Артур мене не обдурив. Про це я дізналася незабаром, коли мені зателефонував незнайомий номер, а в трубці пролунав жіночий голос:

– Це Софія?

– Так, – одразу відповіла я.

– А я Ірина, дівчина Артура.

Ірина витримала паузу, мабуть, чекала на мій подив. А потім продовжила:

– Чи не соромно тобі влазити в чужі стосунки?! Ми з Артуром давно разом, а ти прийшла в наше життя і вирішила його зруйнувати?

Я не хотіла сварок та істерик, хотіла поговорити з нею спокійно, якщо вже видалася така можливість. Крім того, саме зараз я могла дізнатися, чи казав мені Артур правду про їхнє розставання.

– Ти маєш рацію, Іра, – спокійно промовила я, – у чужі стосунки лізти некрасиво. Але, наскільки я знаю, ви з Артуром на той момент вже розлучилися.

– Розлучилися? Звісно, ​​просто ти завадила нам знову зійтися! Так, ми посварилися, але це не означає, що не було можливості все відновити!

– Послухай, там, де є почуття, на інших не дивляться. Тобі не здається, що я не була причиною вашого розриву? Може, почуття охолонули?

– Ти хочеш мені читати нотації? Не вийде все на мене звалити! Я не дам вам спокою, обіцяю!

Ірина кинула трубку, а я в цей момент почувала себе найщасливішою, адже слова Артура підтвердились.

Після дзвінка Ірини на мій номер посипалися повідомлення із погрозами. Я розуміла, що вона нічого не зробить і намагалася не реагувати.

За кілька днів мені зателефонувала Ніна і розповіла, що Ірина влаштувала скандал біля будинку Артура. Вона хотіла показати всім, як сильно вона його кохає.

Повідомлення з погрозами я отримувала практично місяць, а потім Ірина написала: “Ти назавжди залишишся винною в тому, що розбила нашу пару та моє життя”.

Минуло вже багато років. Ми з Артуром давно одружилися та народили двоє дітей. Але слова Ірини досі ехом відгукуються в моєму серці. Іноді мені здається, що я справді зламала її життя.