Не можу зрозуміти, що колишньому чоловікові та його сімʼї потрібно від мене

Мені зараз тридцять вісім років. Вік вже дуже солідний. Я в розлученні вже понад десять років. Від шлюбу є син. Після розлучення з колишнім чоловіком життя моє не зупинилося, як мені часом тоді думалося.

Я зуміла налагодити наше із сином проживання максимально комфортно. Колишній чоловік виявився далеко не цапом. При відході із сім’ї залишив квартиру нам із сином. Просто оформив договір дарування своєї частки на сина.

Тож з житлом у нас проблем не було. Я теж завжди намагалася крутитися, працювати та підробляти. Але робити це з мінімальними збитками для своєї дитини. Намагалася частіше проводити час із сином. Батько теж не зник із його життя. Завжди допомагає, гроші на єдиному синові не заощаджує.

І ось, кілька років тому попало мене познайомитися з Павлом. Паша на вигляд такий собі втомлений романтик. В окулярах, з сумним задумливим поглядом. Якось ми випадково перетнулися на роботі і, якось непомітно для себе, продовжили спілкуватися, навіть коли в цьому вже не було виробничої потреби.

Почали зустрічатися. Я вже не в тому віці, коли від стосунків хочеться фонтану емоцій. Іноді просто приємно мати поряд людину, з якою можна сходити в кіно чи щось обговорити. За кілька місяців Паша познайомився з моїм сином.

Не сказати, щоб вони запалали один до одного любовʼю і повагою, але й ворожнечі не намічалося. Мій син завжди знав, що я не наведу йому нового тата. Тато в його житті є, і ніхто інший на це місце не може претендувати.

У свою чергу, Паша познайомив мене зі своєю родиною. Батьки прийняли мене досить привітно. Ще з родичів мені була представлена ​​сестра чоловіка. Вона теж у розлученні і в неї теж є син.

Наші стосунки протікали так ненав’язливо і спокійно, що я навіть не помітила, коли Паша почав говорити про наше весілля. Ми всерйоз вже почали обговорювати майбутню урочистість, коли Паша повідомив мені новину, що його по роботі відправляють у відрядження на три місяці.

Це було несподівано для мене. Але Паша тоді пояснив, що його часто відправляли до таких тривалих поїздок. Адже він самотній, а на роботі всі сімейні і зазвичай від таких пригод відмовляється. Мало хто наважується кидати своїх дружин та дітей на такі тривалі терміни.

Тому ми домовилися, що як Паша повернеться, так і підемо подавати заяву до РАЦСу. Але цьому не судилося статися.

Після від’їзду нареченого наші стосунки протрималися десь тиждень. Після цього Паша став нервовим та дратівливим. Він зривався на мені без приводу. Я могла просто розповідати йому телефоном, як пройшов мій день, а в кінці ми вже просто кричали один на одного.

Ще через якийсь час він почав дорікати мені в невірності. Обзивав такими словами, які, я навіть не припустила, що може знати такий, інтелігентний на вигляд, чоловік. Відносини псувалися і валилися на очах.

Одного вечора ми дуже посварилися через те, що я не відразу взяла слухавку, коли він дзвонив. І я вирішила піти. Розлучилися дуже негарно. Для мене це був шок, образа та розчарування.

Коли добігало кінця Пашине відрядження, він несподівано мені зателефонував. Поводився так, ніби нічого не було. Ні «вибач», ні «я був неправий», взагалі нічого. І взагалі, загалом, він поводився як мій господар. Мені такий розклад не сподобався. Я сказала, щоб він мені більше ніколи не дзвонив.

Але Паша так легко не відступився. Продовжував дзвонити. Тому мені довелося скрізь його заблокувати. Це було пов’язано з тим, що коли я не відповідала на дзвінки, мені надходили повідомлення з погрозами.

Живемо ми у різних районах міста. І так сталося, що майже рік я Пашу не бачила. Але доля звела нас нещодавно у торговому центрі. Заходжу до магазину та бачу його. Він мені очима та жестами показує: «виходь, поговоримо».

Слово честі, я в той момент так налякалася. Попросила менеджера магазину допомогти мені. Благо дівчина мені не відмовила і вивела мене через запасний вихід.

Минає ще кілька днів і мені починає дзвонити його мама! Просить зустрітися з нею. Я, звісно, ​​запитала, навіщо? На що отримала відповідь: треба поговорити. Я відмовила. Ще через день зателефонувала Пашина сестра з тією ж пропозицією поговорити. Я тепер живу в якійсь нервовій напрузі та страху.