Не хочу переїжджати в село, але і розлучення теж не хочу…

За 8 років шлюбу, мій чоловік так і не адаптувався до життя в місті.Ми з ним познайомились ще студентами. Він навчався в лісотехнічному коледжі, мріяв повернутися в село і працювати в лісництві. Про свій ліс він знає все, може розповісти історію практично кожного дерева.

В місті чоловік не може спокійно пройти повз дерево, щоб не розглянути його з усіх боків і зробити свої висновки. Я – нудний бухгалтер, але я дуже люблю свою роботу, цифри – це моє. Заради мене Микола залишився в місті, в село переїжджати я категорично відмовилася.

Чоловікові вдалося влаштуватися садівником до місцевого бізнесмена. У передмісті у місцевого багатія є приватний будинок з величезним парком. Я дуже раділа, що у чоловіка улюблена робота і хороша зарплата. Так ми прожили вісім щасливих років. Ми виплатили іпотеку за двокімнатну квартиру, дочка пішла в школу.

Але почалася чорна смуга. Нещастя не приходять одне, а чомусь руйнується все одразу. У роботодавця Миколи щось трапилося, він переїхав в столицю,  будинок виставили на продаж. Весь персонал звільнили. Чоловік залишився без роботи. Свекруха в селі стала більше і частіше хворіти, а коли дізналася, що син втратив роботу, то стала постійно кликати його до себе на допомогу. Він звичайно їздив. Мама є мама, їй потрібно допомагати.

Але вона йому там роботу знайшла в лісництві та стала вмовляти, щоб ми переїхали до неї. Я проти. Стала свекруха до нас приїжджати та сільську їжу привозити, щоб Микола  натуральних продуктів поїв. Тепер він кожен прийом їжі перетворює в дегустацію і порівняння домашніх продуктів і магазинних, зрозуміло на чию користь.

Все частіше говорить про переїзд. Сказав, що почав робити до будинку прибудову з сучасним санвузлом, а газове опалення і так вже є. Дочка буде рости на свіжому повітрі, в селі  невелика школа є. Микола роботу в місті навіть не шукає, хоче за фахом, а кому в місті лісник потрібен?

Фірма, в якій я працювала багато років, розвалилася, я теж залишилася без роботи. Поки ми тримаємося на невеликих грошових запасах, але вони закінчуються. А тут свекруха мені роботу знайшла в їх сільраді. Бухгалтер на пенсію пішла, так вона швиденько домовилася, щоб мене взяли.

Складний у мене вибір, зберегти сім’ю і переїхати в село (моє душа цьому активно чинить опір) або залишитися з дочкою в місті, але втратити чоловіка (моя активна свекруха, відчуваю швидко мені в селі заміну знайде). Що робити, навіть не знаю: чоловік на вмовляння залишитися в місті не піддається, а дочка надихнулася життям в селі та встала на сторону батька, мріє стати ветеринаром.

Я плачу від безсилля і нерозуміння…