Не хочеш, щоб чоловік втік – вчися готувати?
– Моя мама каже, що в будинку завжди повинно пахнути смачною їжею! – ділиться тридцятирічна Віра. – Тоді і в стосунках з чоловіком все буде добре …
… Вірині батьки більше тридцяти років живуть душа в душу, розуміють один одного з півслова і півпогляду, і жодної навіть незначної сварки між ними ніхто не пам’ятає. Виявляється буває і так. Мама – хлібосольна господиня, приготування їжі – її коник. Навіть в найважчий час в їхній родині завжди харчувалися чудово. Мама пекла, тушила, чаклувала, винаходила соуси-підливи і з найпростіших продуктів споруджувала королівські страви. Свята та застілля – мамин тріумф. Щоразу гості просять рецепти, а мама знизує плечима: так тут нічого такого, звичайнісінький салат! .. дуже просто готується – записуй!
Вірина тітка, а мамина рідна сестра Ольга, навпаки, готувати не вміє. Як все життя посміюється вона сама – двох дітей виростила, а кашу варити так і не навчилася. Які вже там млинці-пироги! Навіть макарони у тітки Олі виходять такі, що їх їсти неможливо: сірі і злиплі.
– Тітка Оля – прекрасний фахівець, блискучий інженер на заводі, в своїй справі дасть чоловікам фору, але ось в особистому житті їй якось не щастить, – розповідає Віра. – Мені завжди шкода було двоюрідних братів: батьки у них вічно сварилися …
Дійсно, з чоловіком Ольга жила погано: скандалили, билися, розходилися і знову сходилися.
– Треба ж, але ж начебто непогана людина був спочатку-то! – зітхала Вірина мама, коли розмова заходила про чоловіка Ольги. – Ніхто й подумати не міг, що таким стане … Хоча Ольга теж хороша: якщо вдома жерти день у день нічого, крім учорашніх холодних макаронів, тут будь-який мужик завиє …
Зрештою сім’я розпалася і з тридцяти трьох років тітка Оля живе одна, стверджуючи, що сімейне життя не для неї. Колишній чоловік її через кілька років після розлучення одружився вдруге. Знайомі спочатку щиро шкодували його другу дружину, вважаючи, що та робить непоправну помилку, зв’язуючись з забіякою і п’яницею. Однак, на подив усім, в новій сім’ї багато років все просто чудово: живуть, працюють, спільну дитину виростили. Що там з цим у нової дружини, достеменно невідомо. Однак, мабуть, на тлі тітки-Оліних коронних злиплих макаронів у великій каструлі будь-які кулінарні здібності виглядають виграшно …
Зараз Ольжині сини вже дорослі, старший одружився і категорично наполіг, щоб дружина сиділа вдома і варила борщі. Дружині, здається, це подобається – тому в сім’ї мир і благодать, чекають другого малюка. Молодший же поки з особистим життям не визначився, хоча відверто говорить, що шукає жінку, яка буде смачно готувати і, як тільки знайде, неодмінно одружиться. Біда тільки в тому, що такі в мегаполісі, здається, перевелися: для сучасних дівчат сардельку зварити – вже подвиг …
Сама Віра теж готувати не дуже-то любить.
Проте хоче міцну сім’ю, люблячого чоловіка, дітей. Пора вже, Вірі скоро тридцять. Виглядає Віра добре і чоловіки нею цікавляться.
Але відносини якось не складаються, все згасає після декількох місяців. Можливо тому, що Віра якось не поспішає встати до плити? Мама, наприклад, упевнена, що саме через це. Мовляв, прояви турботу, запроси чоловіка в гості, почастуй смачною вечерею, раз, другий, третій – і все складеться.
Невже все так просто?
Мають рацію ті, хто стверджує, що шлях до серця лежить через шлунок і в по-справжньому щасливій родині має смачно пахнути їжею?
Як з цим в вашому оточенні?
Що скажете?