– Не ганьбіть мене, мені соромно через вас! Не треба, щоб всі знали, що ви мої батьки

Люба зустрічалася з другом Віктора, з Миколою, який тоді вступив у військовий інститут. Люба клялася в любові та вірності, але … Пройшов місяць і вона вже прокинулася в ліжку Віктора. Микола став для неї минулим.

Люба вийшла заміж за Віктора. Він був заможний, мав  власну охоронну фірму, магазин м’яких іграшок і кілька будинків. Будинки він здавав в оренду і отримував з цього дохід.

Незабаром у них народилася дочка. Спочатку все йшло дуже добре. Надя ходила в приватний дитячий садок, з нею займалися кращі педагоги. Але … Як це часто буває в житті, Віктор розорився. Взагалі, все наше життя циклічне. Буває біла смуга, а буває ще й чорна. Віктор вклав гроші в якийсь стартап, який не окупився.

Надя підросла. А разом з віком росли й апетити. Батьки намагалися, щоб їх фінансове становище не позначалося на дочці, але з кожним роком це ставало складніше. Уже не було грошей на індивідуальні програми. Віктор вже не міг дарувати дочці дорогі подарунки. П’ятий айфон застарів, а на десятий грошей просто не було.

Надя познайомилася з хлопцем з «елітної» тусовки. Віктор дуже сильно переймався. Чоловік намагався напоумити дочку, що гроші в цьому житті не головне. Надя не витерпіла.

– Відчепись від мене, жебрак!» – заявила вона батькові.

Люба в сльозах намагалася пояснити дочці, що тато її дуже сильно любить і у нього зараз просто дуже складний період.

– Мужик повинен утримувати свою сім’ю! Навіщо ви мене народжували, якщо не можете тепер з цим впоратися?  – стояла на своєму дівчина.

– Тато обов’язково що-небудь придумає! – заспокоювала дочку мама.

– Коли? Коли я постарію?  – не йшла на поступки дочка.

Віктор розумів, що дочка віддаляється від нього з кожним днем. Але нічого не міг вдіяти. Таке виховання було вкладено в дівчинку з народження. Вона звикла жити в достатку і вважала, що так і повинно бути. І те, що батько був не в змозі дати їй зараз грошей, здавалося їй неприйнятним і чимось жахливим.

Віктор на тлі емоційного розладу стильно постарів. Втратив колишню хватку, змінився в характері. Постаріла і Люба. Втратила впевненість, неприступність. Перетворилася у звичайну жінку, яку можуть надути у звичайному соціальному магазині. А Надя стала  зовсім соромитися своїх батьків.

– Та ну вас, жебраків! – заявила дівчина.

– Що ти таке кажеш … – в сльозах намагалася напоумити дочку Люба.

– Не ганьбіть мене, мені соромно через вас! Не треба, щоб всі знали, що ви мої батьки!  – безжально твердила дочка.

У Віктора стався інсульт. Люба не перенесла госпіталізацію чоловіка. Звикнувши, що вона завжди знаходиться за його широкою спиною, жінка не змогла спостерігати, як її чоловік  безпомічно лежить.

Любов Сергіївну поховали восени. Надії на похороні не було. Дівчина в цей час відпочивала в Таїланді. Її запросив туди черговий кавалер.

Віктор пішов на поправку. Чоловік зустрів засмаглу дочку з посмішкою. Простягнув їй гроші, які отримав в якості страховки по здоров’ю і сказав:

–  Будь щаслива! Ми з мамою тебе любили!

Надя взяла ці гроші … Взяла, як належне …

Хіба так повинні поводитись  діти?