– Навіщо ти мені без квартири? Де діти? Ти що, їх самих залишила?
Від бабусі, татової мами, мені дісталася хороша велика двокімнатна квартира в спальному районі. Після закінчення школи, я переїхала до себе, а з батьками залишилась жити моя молодша сестра Аня.
Два роки тому, я вийшла заміж і мій чоловік переїхав до мене жити. Стосунки з родичами в нас хороші. Пів року тому мій тато помер. Сестра живе й досі з мамою, працює в магазині продавцем.
Сьогодні в мене вихідний, я вирішила поспати довше, а чоловік зранку поїхав на роботу. Мене розбудив настирливий стукіт у двері. Відчинивши, я побачила заплакану маму з валізою. Вона казала, що переселяється жити до мене.
– Ні, мамо, ти не будеш з нами жити. – я була категорична.
– Я тебе не питала! Виростила, на свою голову: одна з власного дому виганяє, друга на поріг не пускає. Що я вам поганого зробила? – мама розплакалася.
– Це як так – з дому виганяє? Ти з Анею посварилася? – перепитала я.
– А ось так – виганяє! Коханця додому привела, а рідну матір за двері виставила. Бачите, не хоче її Вова з тещею жити! Я їм і кажу – знімайте житло. А сестра твоя мені заявила – я тут господиня, моя квартира! І мужика свого погрожує прописати. А він не один, з ним ще діти – двоє. Аня зовсім з глузду з’їхала.
– Мамо, Аня не може тебе вигнати – ти власник квартири. А мужик з дітьми десь жив десь досі, не на вулиці ж? Ось нехай туди і йдуть.
– Жив, з дружиною він жив. А сестра твоя давай з ним шури-мури крутити. Дружина дізналася, чоловіка вигнала, з дітьми в додачу. Так Аня їх і забрала. Мовляв, вона винна, їй і відповідати. – зітхнула мама.
– Поїхали, я тебе відвезу. Заодно з сестрою поговорю. – я почала збиратися.
– Толку-то розмовляти? Вона там вже в кімнаті моїй командує, дітей туди поселити хоче.
До будинку мами ми під’їхали хвилин через 30. У дворі стояла вантажна машина, вантажники тягали меблі. Біля під’їзду стояло мамине ліжко. Бородатий мужик скомандував, показавши на ліжко:
– Ось це – забрати.
Побачивши нас з мамою, мужик підійшов до нас і посміхнувся:
– Мама? А що Ви без попередження? Дзвонити треба, коли в гості збираєтесь!
– Дочка, це – Вова, коханець Ані. Бачиш, як розкомандувався? Я вже не до себе додому, а в гості приїхала!
– Пане Володимире, доброго дня! Ви ж доросла людина і повинні розуміти – так не робиться. – звернулася я до чоловіка.
– Як не робиться? Мене дружина виставила, куди я з дітьми повинен йти? Це Аня у всьому винна – у неї й будемо жити! – заперечив мені Володимир.
– Вона винна? А Ви що, просто випадково поряд лежали? – засміялася я.
– Аня шпильку залишила, спеціально, щоб дружина побачила. Хотіла, щоб я розлучився – я розлучаюся. Так що ваша Аня сама винна, хай і думає, де діти мої жити будуть. Вона їх матері позбавила! – заволав чоловік.
Вперше в житті я зіткнулася з чоловіком-істеричкою. Я підійшла до вантажників і скомандувала:
– Ліжко назад повернути, у квартиру. Все, що занесли, виносьте. Ось власник квартири. – я тицьнула пальцем в маму. – доплатимо, не переживайте.
Вантажники взяли ліжко і понесли його в під’їзд. Коханець сестри почав з нами сперечатися, але правда на нашому боці. Не можна з’явитися в чужий дім і командувати там, виселяючи господиню квартири. Поки ми сперечалися з коханцем сестри, вантажники підняли ліжко у квартиру. Сестра вискочила разом з вантажниками й почала кричати:
– Ти якого біса розкомандувалась? Ми з мамою все вирішили! Хто тебе просить лізти? Не псуйте мені життя!
– Я не буду жити з твоєю матір’ю! І взагалі, ти говорила, що це твоя квартира! – вліз Вова в нашу розмову. – Навіщо ти мені без квартири? Де діти? Ти що, їх самих залишила? – заверещав чоловік і побіг до під’їзду.
Дітей він забрав, скомандував вантажникам везти меблі назад. Сестра намагалася його зупинити, але у неї нічого не вийшло.
Ми з мамою піднялися у квартиру і почали наводити там порядок. Сестра прийшла через годину, з пляшкою в руці. Вона з порога накинулася на нас зі звинуваченнями:
– Я з вами ніколи особистого життя не влаштую! Ви мені заздрите! – зайшла до себе і двері зачинила. Спасибі б сказала, що він істеричного ідіота позбавили.