-Навіщо тільки такі взагалі заміж виходять?

Здавалося б, життя прекрасне, чоловік, дитина, хороша робота – живи і радій. Але не все так просто. Проблема у Ліди була тільки одна – чоловік її дуже хоче ще дітей.

– Він розмови про другу дитину почав вже через кілька годин після народження першого! – зітхає Ліда. – Я ще з ліжка вставати толком не могла, а він мені вже питання задавав на цю тему! І я анітрохи не перебільшую! ..

Чесно кажучи, в юності Ліда теж мріяла про велику родину. Перед весіллям вони з чоловіком мріяли, що у них буде як мінімум троє дітлахів, а то і більше, дівчатка, хлопчики, веселі ігри, пироги по вихідних.

– Я ж була теоретиком! – зітхає Ліда. – Маленьких дітей бачила тільки на картинці. Заміж вийшла рано, подруг з дітьми ще толком не було, я – перша ластівка. Мені здавалося, що все легко і просто!

Реальність виявилася не такою райдужною. Це при тому, що у Ліди народився  здоровий хлопчик, грошей вистачало, чоловік допомагав щосили, приходили бабусі – декрет чомусь дався дуже непросто. Як Тільки Ліда змогла, вона віддала дитину в садок, і тут почалися нові проблеми – хвороби нон-стоп. Після третього за рахунком попадання в дитячу інфекційну лікарню в напівнепритомному стані садок відклали на півроку, тим самим продовживши ненависний декрет.

Друга спроба звикнути до дитячого закладу почалася не краще, але тут вже Ліда вперлася всім, чим можна:

– Будемо ходити в садок через «не виходить», і крапка.

Через якийсь час і правда стало легше. Але по-справжньому все налагодилося тільки зовсім недавно.

– І весь цей час чоловік мені методично капав на мізки з приводу другої дитини! – розповідає Ліда. – Тут з одним завжди стоїш на вухах. То лікарні, то лікарі, то з садка дзвонять – заберіть терміново, у дитини тридцять дев’ять … А якби ще немовля у нас було на руках? Я просто не уявляю! Чоловік зі скрипом погоджувався почекати – ще півроку, до весни, до літа, до осені. Але зараз всі аргументи скінчилися.

При цьому саме зараз ніяких дітей і вагітностей Ліді зовсім не хочеться. Вона нарешті сама прийшла в себе. Зайнялася кар’єрою, спортом, покрасивішала, підстриглася, зробила манікюр, накупила собі обновок – НЕ джинсів з кросівками для вигулювання дитини на майданчику, а красиві сукні, довгі пальто, туфлі на підборах. Помахати всьому цьому рукою і знову зануритися в памперси Ліда зовсім не хоче, про що днями чесно сказала чоловікові, набравшись хоробрості.

Мовляв, можливо коли-небудь, років через п’ять-сім, вона і захоче другу дитину, але зараз точно не хоче. Особисто їй і з одним добре – і  саме тому, що він уже не немовля. З ним можна відчувати себе відносно вільною і насолоджуватися життям.

– Ти красивого життя хочеш? – розсердився чоловік. – Егоїстка! Тобі сім’я не потрібна! Живи тоді одна, купуй собі підбори і помади, роби що хочеш! Навіщо тільки такі, як ти, взагалі заміж виходять?

Ось уже кілька днів чоловік з нею не розмовляє і ночує в дитячій з сином, заявивши, що буде подавати на розлучення. Це, мабуть, перша їх така серйозна сварка за всі роки спільного життя. На початку Ліда думала, що він відтане, але це мало ймовірно.

– Розлучиться і знайде собі жінку, готову народжувати хоч щороку! – зітхає найкраща подруга Ліди.     – Він забезпечений, з роботою, з непоганим доходом. Так його з руками відірвуть! І дитина не стоятиме на заваді …

– Я от не розумію, невже це злочин, думати про себе і мріяти про красиве життя без проблем? Невже я не можу хотіти жити в своє задоволення! – розповідає тридцятирічна Ліда. – Нашому сину скоро шість, а я тільки-тільки в себе прийшла. Син нарешті нормально став ходити в садок, не хворіючи через кожні три дні по три тижні. Я працюю, схудла, привела себе в порядок. Гроші вільні з’явилися, незважаючи на кредит! Ми у відпустку з’їздили нарешті втрьох нормально, син всюди з нами, на своїх ногах, це ж краса!

-Я не готова відмовитись від нормального життя і знову страждати…