Наварила кучу їжі, але лінивий чоловік не заглянув в холодильник. От і поплатився за неуважність

Був зі мною кілька років тому курйозний випадок. Четвер, майже 4 година дня, через півгодини маю візит до перукарні і потім манікюр. Чоловік на роботі приїде в районі 6 години, син в університеті до 7-8.

Весь ранок я плідно готувала для своїх домочадців. Смажила дюжину курячих котлеток, наробила пюре, зварила юшку і напекла пиріжків з капустою. Так як їсти найближі 3-4 години не планувала, я все прибрала в холодильник, благо все охололо, а пиріжки накрила рушником і поставила на підвіконня.

Приходжу додому близько сьомоої. На перший погляд удома нікого немає. Дивно, хтось уже мав прийти.

– Міша, ти тут? – кличу чоловіка з коридору

– Таааа … – З туалету долинає протяжний глухий стогін мого чоловіка.

– Міш, тобі що, погано?

–  Ні, я плачу.

– Що? Чому ти платиш?

– За неуважність!

Виявляється, мій уважний чоловік прийшов додому і, не знайшовши в межах столу нічого їстівного, чортихнувся і пішов надвір до магазину. Дзвонити не став, бо знав, що я зайнята на стрижці.

У результаті купив він у магазині собі з розділу “готові страви” якийсь салат і гаряче. Потім син прийшов із навчання і показав йому, що холодильник повний домашньої їжі. Тільки йому вже не до неї було. На той момент, як я прийшла, він був у туалеті вже втретє за годину.

Така ось карма за неуважність!