Насправді він шукав не любов, а домогосподарку

Зустрічалася майже три місяці з одиноким чоловіком. У нього є двоє дітей. Дружини не має. Весь з себе позитивний, підтягнутий, але вічно втомлений і забудькуватий. Втому видавали мішки під очима. Ну а забудькуватість можна пояснити турботою за дітьми й роботою.

Перше враження було дуже позитивним. Почала зустрічатися з ним. Все нормально. Не думала, що так швидко знайду мову з дітьми. Запропонував пожити з ним. Чому ні? Що може піти не так ?!

І тут я моментально поринула у світ готування, прибирання, прання і миття посуду. І так без кінця і краю. Прикро те, що як тільки я стала жити з ним, чоловік втратив до мене будь-який інтерес. Засипали в різний час. Навіть на вихідних чоловік вигадував щось, аби не бути зі мною.

У такому режимі я була два місяці. І за цей час чоловік зміг перекласти на мене всі домашні справи. Тільки дітей він сам розвозив по садках і сам їх забирав. Ставлення до мене було споживче.

Втомилася бути постійної праці. Хоч би вечорами хоч якось час приділяв – але ні. Ляже до стінки, відвернеться і сопе.

Після того як я пішла він став розпускати чутки, що я інфантильна і неохайна. Фу таким бути. Навіть нормально віддячити не зміг за ту допомогу, яку йому надавала. Тільки по його дітям сумую. Дуже вже вони гарні.

Зараз у нього живе інша жінка, теж готує, прибирає, пере … можливо, на щось сподівається.Як же вона помиляється…