– Наше розлучення для тебе нічого не змінить, – казав чоловік дитині. Розлучення – так, а його нова сім’я змінила все

Колишній чоловік зовсім схаменувся в моїх очах. Те, що у нас з ним сім’ї не вийшло – це нісенітниця, таке буває. Знайшов іншу жінку – Бог в поміч.

Але він даремно обнадіяв дочку. Розливався перед нею, що наше з ним розлучення для дочки майже нічого не змінить, він все також буде її татом, любитиме, піклуватиметься і проводитиме з нею час.

Дитина йому повірила. Дочка дуже тяжко переживала наше розлучення. Чесно кажучи, останній рік нашого спільного життя все йшло до цього розлучення.

Порозуміння в сім’ї пішло, ніби його ніколи не було. Щоразу скандал починався на рівному місці. Я не можу в усьому звинувачувати чоловіка, сама я теж хороша, але наші стосунки не мали відбиватися на дитині.

А вона вже не немовля, до четвертого класу ходила, бачила, що в сім’ї йде розлад, її не могло це не напружувати. Ми намагалися захищати її від наших сварок, але не виходило.

Коли таки прозвучало слово “розлучення”, дочка взагалі впала в істерику. Зрозуміло, що для дитини це великий стрес, і ми з чоловіком намагалися якось пом’якшити ситуацію.

– Наше розлучення для тебе нічого не змінить. Я приходитиму до тебе, дзвонитиму, ти зможеш теж до мене їздити, – говорив чоловік дочки.

Дитина йому повірила. Я теж думала, що йому вистачить мізків не підводити дитину: все-таки вона йому рідна дочка. Та й раніше за ним не було обманів.

Чоловік з’їхав, ми з ним розлучилися. Дочка поступово почала приходити до тями: адже тато виконував свої обіцянки. Вони майже щодня бачилися, перед сном він завжди бажав їй на добраніч, дочка їздила до нього в гості на вихідних.

Півроку з моменту розлучення все йшло добре. Дочка потихеньку звикала до нових реалій життя, перестала плакати та нервувати, вдома встановився спокій. А згодом у чоловіка з’явилася нова жінка. Я так розумію, що він і раніше з нею спілкувався ще коли ми з ним у шлюбі були, а зараз вони вирішили з’їхатися.

Часу на дочку в нього стало значно менше, але він усе ще проводив із нею вихідні та писав теплі повідомлення перед сном. Начебто дочка поставилася до цього з розумінням.

Стало гірше, коли у тій сім’ї у чоловіка народився син. Він дуже хотів, щоб у нас народився хлопчик, але вийшла дочка, чоловік це сприйняв спокійно, але поява сина змінила його ставлення.

З дочкою він майже перестав бачитися, відмовлявся тим, що дитинка маленька, потрібна увага, потім і повідомлення перед сном перестав доньці писати.

Вона, звісно, ​​засмутилася. У дитини стали виникати питання, чим вона така погана, що тато її відразу ж забув, як тільки у неї з’явилася нова дитина. Адже дочка нормально спілкувалася і з новою дружиною батька, і братика дуже хотіла побачити, але колишній просто викинув її зі свого життя: у нього з’явився довгоочікуваний спадкоємець.

Аліменти колишній чоловік платить, хоча їхній розмір і зменшився. Як він пояснив, “ну, у мене тепер дитина”. Так у мене теж дитина, от диво!

Мені вартувало великих труднощів пояснити дочці, що вона зовсім ні в чому не винна, вона розумна, добра, просто тато виявився не найкращою людиною.

Спочатку я намагалася оминати персону батька, але потім подумала – а якого? Він набрехав дитині, що наше розлучення для неї нічого не змінить, а як з’явилася нова дитина, так старшу просто викинув зі свого життя.