Наречений представив мені свою колишню як “просто знайому”

На вулиці була дуже приємна погода, тому я та мій наречений Тарас вирішили прогулятися парком. Ми зібралися і вирушили на прогулянку.

Під час прогулянки я захотіла покататись на атракціоні, який мені дуже подобався. Я люблю адреналін, тож завжди шукаю екстрим. Тарас підтримав мене, ми оплатили квитки і пішли чекати своєї черги.

– Тарас, це ти? – сказав незнайомий жіночий голос.

Ми обернулися і побачили милу дівчину, яка одразу ж потяглася до мого нареченого. Він не став пручатися. З моїх вуст вирвалося:

– Познайомиш нас?

-Так, це Ангеліна, моя стара знайома, – пояснив ситуацію Тарас.

Я не рада була її бачити, а ось Тарас весь світився від щастя. Хлопець мило з нею спілкувався, а я намагалася не показувати своєї ревнощів. “Запитаю в нього потім”, – думала я.

Через десять хвилин Ангеліна нарешті відстала від Тараса і пішла. Підійшла наша черга до атракціону, ми класно покаталися. На виході з парку я вирішила все ж таки запитати Тараса про цю дівчину:

– І де ви познайомилися?

– Я вже й не пам’ятаю, здається, нас познайомив мій друг Сашко, – відповів Тарас.

Дорогою до будинку ми майже не розмовляли. Я літала у своїх думках, а Тарас у своїх. Мені чомусь не сподобалася ця Ангеліна, хоч вона була досить мила. У результаті я вирішила все ж таки залишити свої ревнощі.

Увечері наступного дня я мила посуд після вечері. Різко почула звук повідомлення То був телефон Тарас, він забув його на столі.

Мені стало цікаво, і я вирішила заглянути в телефон. Там було повідомлення від незнайомого номера: “Ну що? Коли зустрінемося? Я готова!”

Я не зрозуміла, що відбувається та покликала Тараса, він забрав телефон і сказав, що це новий клієнт. Ситуація правдоподібна, адже працює графічним дизайнером.

Я повірила Тарасу і не стала влаштовувати істерики, але до того, як покликати нареченого, я таки додала цей номер у свою телефонну книгу.

Через три дні Тарас написав мені, що затримається на роботі, бо має важкий проект. Але я засумнівалася в його словах, тому що після зустрічі з тією Ангеліною він трохи змінився, та ще й повідомлення не давало мені спокою.

Я не стала висловлювати свої претензії телефоном, а одразу поїхала до нього на роботу, але його там не було. Недовго думаючи, я зателефонувала на цей номер.

Мені відповів жіночий голос, це була та сама знайома з парку. Я була шокована, якщо чесно. Після неї я набрала Тараса, але він не взяв слухавку.

Я вирішила, що зачекаю на нього, і ми спокійно поговоримо. Він повернувся за годину після мого приходу.

– І як справи у Ангеліни? – запитала я, не стримуючи себе.

– А до чого тут вона? – розгублено промовив Тарас.

– Ну ти ж з нею був! Той номер, від якого тобі прийшло повідомлення належить їй!

– Хіба?

-Давай перевіримо! – вирвалося у мене, і я набрала цей номер. Ангеліна взяла слухавку, і я запитала її: «Як тобі побачення із Тарасом?»

Ангеліна теж розгубилася, почала щось марудити. Але потім вона повідомила мені те, що мій наречений приховував із самого початку:

– Тарас не сказав, що я його колишня дівчина? Ми зустрічалися з ним три роки, якщо що.

– Якщо можеш забрати його собі, він мені більше не потрібен, – вирвалося в мене.

Тарас вихопив у мене телефон і скинув дзвінок. Він намагався вибачитися, зізнався, що зустрівся з нею, але це було по-дружньому. Я не розумію, як можна зустрічатися з колишньою просто так? У всього є сенс і мета.

Я не вибачила нареченого. Ми навіть не встигли побратися, а він уже шукає собі емоції на стороні!

Я подумала, що краще «обрубати» ці стосунки зараз, поки вони не зайшли надто далеко, і я не народжувала купу дітей. Як кажуть: «Краще постраждати півроку від розриву стосунків, ніж потім страждати все життя від цих стосунків».