Намагалась зробити краще, а зробила своє життя нестерпним…

Колись у Марії була щаслива та дружня сім’я: чоловік і син. Всі разом вони ходили в походи, кінотеатри, раділи веселці та стиглим ягодам на дачі. Але щастя закінчилось, Марія самотня, вона стала зайвою у своїй власній родині…

Її чоловік був педагогом, інтелігентний, вихований, все життя він працював для сім’ї, навіть отримав квартиру від держави за великий термін роботи в освіті. Відразу ж вирішили, що в новій квартирі буде жити син, Іван, після того, як одружується. А самі  вони продовжували жити в старій квартирі, яка дісталася Марії у спадок від батьків.

Івану батьки дали гарну освіту, допомогли влаштуватися на роботу, та й взагалі завжди намагалися дати єдиному синові все найкраще. Іван одружився за два роки до того, як не стало його батька. Коли Марія залишилася одна, вона не знаходила собі місця, було дуже важко залишитися без чоловіка, який все життя був для неї опорою.

Тільки народження маленької внучки врятувало Марію від затяжної депресії. Згодом син з невісткою зробили жінці «цікаву» пропозицію …

На той момент Марія вважала пропозицію сина – ідеальним варіантом, тому що мучилася від самотності. Вони запропонували продати обидві квартири й купити будинок, в якому зможуть жити всі разом. Марія відразу погодилася, а тепер жінка дуже шкодує про це.

Квартири продали, будинок купили, але спільне життя якось одразу не задалася. Дружина Івана, відчувши себе господинею, стала гірше ставитися до літньої свекрухи. Їй не подобалося все, що робила Марія: голосно включила телевізор, погано помила каструлю, невчасно внучку спати поклала …

Марія більшу частину часу намагалася проводити у своїй кімнаті, навіть маленький телевізор собі придбала, щоб не заважати в вітальні. Відчувати себе тут, як вдома, вона не могла. Навіть син, налаштований дружиною, міг грубо накричати на матір. Нормально звернутися до Марії родичі могли тільки, коли їм потрібно було, щоб вона посиділа з внучкою, але і це вже траплялося рідко, тому що маленька Даша почала ходити в дитячий садок.

Марія відчувала себе абсолютно зайвою в цьому будинку, їй не вистачало звичайного людського спілкування, адже і самі рідні не розмовляли з нею, і гостей до себе запрошувати їй було категорично заборонено, заважають бачте. Щоб хоч якось відволіктися, Марія сідала на автобус і їхала гуляти в центр міста або в гості до старих знайомих. Повертатися додому їй взагалі не хотілося, почуття, що вона тут «гість» не покидало жінку ні на хвилину.

Марія не знає що їй робити і як жити в таких умовах далі. Людина вона не конфліктна, лаятися і відстоювати свою думку не хоче. Але не хоче, щоб і до неї ставилися, як до чужої людини, «нахлібника», тим більше, що причин так ставитися до себе вона не бачить. Бюджет в родині роздільний, за комунальні платежі гроші вона віддає синові, у відносини його з дружиною ніколи не сунеться.