Нахабство – друге щастя

Моя подруга вчора розповіла історію про свою тітку, яка нещодавно вирішила  такий «номер виконати», до якого розумна і відповідальна людина ніколи не додумалася б.

З чоловіком вона розлучилася давно, близько 12 років тому. Коли заміж вона вийшла, то переїхала з чоловіком до Києва, там і жила. Там же син народився, якому в цьому році вже 22 роки стукнуло. Жили вони ніби непогано, потім відносини стали псуватися і через кілька років вони розлучилися. Їх синові було вже більше 10 років і він вирішив жити з батьком.

Колишню дружину такий варіант, судячи з усього, більш ніж влаштовував, тому що вона, не довго думаючи, повернулася сюди в Суми налагоджувати особисте життя. А син, ясна річ, їй би тільки заважав. Особисте життя вона ніби як налагодила, вийшла заміж вдруге і навіть народила дитину, яка в цьому році збирається йти в школу.

Тим часом, колишній чоловік в Києві старанно працював, теж вдруге одружився, теж має ще одну дитину, а на початку цього року вирішив своєму старшому синові від першого шлюбу купити власну квартиру в Києві. Нехай і трохи дальше від центру, зате двокімнатну. Непоганий старт в самостійне життя.

Через пару місяців про цей подарунок дізнається колишня дружина. І тут її осінило: у її сина тепер є власна квартира в столиці, це ж відмінна можливість там облаштуватися! Не вижене ж синочок рідну матір! Загалом, матуся разом зі своїм новим чоловіком і дитиною зібрались підкорювати столицю, адже у неї ж там син живе! Значить питанням, де зупинитися, можна не морочитися. Нічого так плани, так?

Звісно, у неї, швидше за все, нічого не вийде, тому що її туди просто ніхто не пустить. Але я впевнена, що нерви вона своєму колишньому чоловікові й синові точно зіпсує, адже «вона-ж-мати», а значить син, якого вона свого часу кинула, тепер повинен матір пошкодувати й дати притулок.

Нахабство – друге щастя, нічого не скажеш.