Начебто доросла людина, а ні розуму, ні совісті …

Народилася в листопаді дитина. Ми щасливі, втомлені і постійно невиспані. Перший час дитина їла, або спала. Зараз у нього почав боліти животик. Часто плаче. Все через проблеми з травленням. Уже й по лікарях ходили … І чого тільки не давали дитині. Мучиться жахливо. Ну а ми з дружиною схожі на зомбі через стабільний недосип.

Тільки поклали дитину, як у двері подзвонили. Відкриваю, на порозі двоє співробітників поліції. Виявилося, що їх викликала сусідка знизу, яка теж встигла піднятися на розборки.

Бабуся відразу включилася в мою розмову з молодшим сержантом:

“Ось, це вони! Вони не стежать за дитиною. Дитину треба відібрати у них. Вони знущаються, п’ють постійно, дитина кричить день і ніч. Виродки просто”.

З поліцією все добре вирішилося, виявилося, що у одного з поліцейських теж маленька дитина. Порадили як-небудь задобрити сусідку знизу, щоб вона більше не писала з цього приводу заяви в поліцію.

Той же день. Друга ночі. З квартири знизу лунають крики, стрілянина, звук погоні і інші аудіоскладові бойовика з Брюсом Віллісом. Дружина пішла з дитиною спати в зал, а я перекочував в спальну кімнату. Телевізор у сусідки працював якраз під тією кімнатою, де спали дружина з дитиною. Я закрив очі і під звук автоматної стрілянини благополучно заснув. Якщо чесно, то мені шум ніяк не заважав, адже до цього я не спав близько 36 годин. Дружина вранці розповіла, що бабуся, мабуть, вирішила помститися і врубала телевізор на всю катушку вночі, але інші сусіди не оцінили її витонченої помсти нам і викликали поліцію. Вночі співробітники правопорядку приїхали вже до неї.

Блін, начебто доросла людина, а ні розуму, ні совісті …