Набридає кожен раз запрошувати на зустріч і отримувати відмову. Я звик, що дружба працює в обидві сторони: спочатку ти кличеш людей кудись, потім вони тебе

Ця історія з серії “накипіло”. Реально, інакше й не скажеш. Є у мене парочка “друзів”, які самі нікуди не кличуть, але ображаються, якщо йдеш без них. Вони правда забувають про той факт, що їх кликали до цього багато разів, а вони відмовлялися. Якщо ви не йдете гуляти, то і мені вдома сидіти чи що? Нелогічно!

Набридає кожен раз запрошувати на зустріч і отримувати відмову. Я звик, що дружба працює в обидві сторони: спочатку ти кличеш людей кудись, потім вони тебе. Дружимо вже давно, тому часто чую у відповідь на свої невдоволення щось в стилі: “Ну ти ж мене знаєш!” або “Це ж я!”.

Я не страждаю від нестачі спілкування, завжди є знайомі, з якими можна провести час. Просто, наприклад, давно не бачив друзів, хотів розділити з ними якісь події, а потім бац – знову відмова. Чи не хочете йти кудись? Запросіть у гості! Або в наступний раз самі призначте зустріч: хіба це так складно? А то виходить, що мені більше всіх треба.