На зустрічі однокласників вона зверхньо говорила зі мною, адже я – просто майстер манікюру
Манікюром я почала займатись вже більше 3-х років. Мені моя робота дуже подобається і я з упевненістю можу сказати, що нарешті «знайшла себе». Знайшла те заняття, яке мені до душі. Інакше я не знаю як пояснити той факт, що навіть коли у мене немає клієнтів, я дивлюся навчальні курси по манікюру або відпрацьовую нові дизайни. Ну або пишу про манікюр у своєму блозі …
Але є люди, які до моєї роботи ставляться зневажливо. Прикро, але в них таке ставлення до всіх людей, які працюють у сфері надання послуг.
В кінці червня минулого року ми з однокласниками вирішили зібратися та згадати шкільні часи. Як завжди, буває, збиралося прийти 20 осіб, а прийшло 8. І прийшла моя однокласниця, з якою я, м’яко кажучи, не дуже-то дружила в школі.
Зустріч проходила в кафе. Спочатку, як і годиться, все було добре. Ми сміялися, згадували. Але через якусь кількість алкоголю в деяких моїх однокласників прокинулось бажання «помірятись, хто крутіший». Хтось говорив про ті місця, які встиг відвідати, хтось про те, що незабаром збирається купити власну квартиру.
Я, як людина скромна, намагалася не брати участь в цьому змаганні. У мене немає вражаючих досягнень, а тому що не бачу сенсу мірятися фактами, більшість з яких й перевірити насправді неможливо.
Але, на жаль, не завжди виходить тихо відсидітися. І ось та сама однокласниця, яка тільки що розповіла про свої плани отримати другу вищу освіту і що зараз працює разом з мамою в бухгалтерії. Попросила розповісти, чим я займаюся.
Я розповіла про те, що 3 роки тому закінчила коледж. Поки думала, чи варто мені далі продовжувати навчання, в моєму житті з’явився манікюр. Чому я дуже рада. Я ще не встигла закінчити речення, як моя “улюблена” однокласниця зі сміхом запитала:
– Так ти що манікюрниця? І як це дихати нігтьовим пилом? – її сміх підтримала, тільки її «подружка-хамелеон», яка при ній одна людина, а без неї абсолютно протилежна. З часів школи нічого не змінилося.
Я не стала продовжувати розповідь про себе, хоча мене про це просили.
Замість моєї розповіді ми слухали бухгалтера. Вона розповідала, що мама їй скоро віддасть машину, а собі купить нову. Про те, що зарплата у неї 8 000. Що на особистому фронті у неї нічого не виходить і напевно принц коня втратив …
Після цієї зустрічі я прийшла додому. Поцілувала свого хлопці (тепер вже чоловіка). Ми відкрили сайт з «путівками» і почали вибирати куди полетимо. Коли, питання не стояло, тому що він працює віддалено, а я «манікюрниця» і взагалі сама собі робочий графік складаю.
А ще мені пощастило, що моя зарплата, яка значно більша ніж 8 000, дозволяє мені при бажанні плюнути на все і змінити обстановку.