На щастя, він не став моїм чоловіком…

З своїм потенційним чоловіком Іваном ми почали зустрічатися і жити разом практично одночасно. У мене квартира залишилася від бабусі, він приїжджий, житла немає, грошей мало. Я вирішила, що буде зайвим витрачати гроші на винаймання квартири, якщо у нас серйозні стосунки, краще купимо машинку пральну або на море поїдемо.

Знову ж таки, я хотіла дитину, сім’ю, навіщо жити на дві квартири? У Івана були деякі дивні особливості поведінки, хоча я спочатку сама на них наполягала. Наприклад, він хотів мати хороший костюм, шкіряні черевики, стригтися в імідж-студії, а не в звичайній перукарні або вдома машинкою. Я щосили підтримувала це прагнення!

Я міська дівчинка, завжди була модною, мене не здивуєш зовнішнім лоском, а він із села. Може, в дитинстві він доношував одяг, не міг дозволити собі дві пари взуття, тепер намагається забути той кошмар. Зарплату витрачала на нього – футболочки, модні окуляри, дорогий телефон …. Пишалася, дурненька, ось яким Іван став!

На себе перестала увагу звертати, джинси та кросівки стали звичайним повсякденним одягом.

Я б так і не зрозуміла нічого, але перед самим весіллям мені відкрилась істина. Дивлюся – моєму  коханому купили костюм, туфлі, галстук дорогущий. Він ще довго вибирав його, зітхав, що дорого, але ж весілля лише один раз в житті, пам’ятний момент і все таке. Купили йому все вищого сорту.

Дійшла справа до мене. Я пригледіла хорошу сукню. Іван візяв і ляпнув, що у мене була біленька сукня і вона цілком зійде за весільну, грошей у нас мало… А сукня та ще з випускного!

Тут у мене очі відкрилися на його сутність! Адже ось – для себе улюбленого краще бере, а на мене грошей шкода! Так мені противно стало, що навіть пояснювати нічого не захотіла, просто сказала, що розходимося. Без скандалу і шуму він пішов.

Чи шкодую я про свій вчинок? Анітрохи! Заміж я так і не вийшла, любила Івана дуже, але не змогла переступити через його споживацьке ставлення. А він одружився на моїй однокласниці, до речі, красувався на церемонії в «нашому» костюмі.

Зустріла вчора в місті цю пару – йдуть горді, вона радісна, чоловіка-красеня під ручку тримає. Ідеальна картинка щасливої ​​родини! Тьху! Не заздрю ​​я ні краплі, тим більше сама подарувала їй таке «щастя».