“Милостива” свекруха
З чоловіком я познайомилась на роботі. Я тільки прийшла працювати на фірму, а він там пропрацював уже два роки. Ми почали зустрічатись, а через пів року одружились.
Ми одразу вирішили збирали на квартиру, не хотіли виплачувати великі відсотки за кредит. Ми 10 років ретельно захищаючись від вагітності, намагались максимально економити. Настав час вибирати квартиру, потрібна сума була накопичена. Поки ми придивлялися до варіантів, я завагітніла. Дитина була дуже бажаною.
Нажаль мій чоловік був справжнім маминим синочком, але за 10 років шлюбу я щиро вірила, що він змінився. Після 3 років шлюбу мамин вплив ослаб. Найголовнішим було не залишати їх наодинці. Інакше свекруха ніби зомбувала чоловіка: зобов’язаний, повинен, тільки мама тебе любить, дружин може бути багато, а мама одна.
Вагітність давалася дуже важко. В мої 32 лікарі називали мене «старородящою». Питали: “А де ви раніше були?» На їхню думку, я повинна була наплодити як мінімум 2 дітей на знімній квартирі. На жаль, всім не поясниш, що ми вирішили народжувати тільки тоді, коли не будемо залежати від родичів або настрою орендодавця.
Останні 2 місяці перед пологами я провела в лікарні на збереженні. Поки я лежала в лікарні, чоловік знайшов для нас ідеальну квартиру. Мені був не особливо важливий ремонт, головним було місце розташування і планування. Чоловік скинув мені план квартири і я відразу зрозуміла – ось те, що потрібно.
Я народила, ми з донькою приїхали вже в нашу нову квартиру. Все було добре поки не знадобилося прописати дочку. Адже для цього потрібен власник квартири. І це виявився не чоловік. Власником була його мама. За той час, поки я була в лікарні, вона встигла так його обробити, що куплену квартиру чоловік записав на неї.
Я 10 років собі в усьому відмовляла просто даремно. Спочатку свекруха відмовилася прописувати внучку до «себе» в квартиру. Не хоче – ось всі аргументи. Начебто я не брала взагалі жодної участі в покупці. У підсумку, чоловік її ледве умовив прописати дочку. Я була дуже ображена і зла на чоловіка. Ось уявіть, Ви збирали гроші 10 років, відклали з чоловіком одинакові суми і Ви купуєте квартиру. Але вона оформлена нема на Вас, а на маму чоловіка, Ви там ніхто і звати Вас ніяк. Зате свекруха – милостиво дозволила вам там жити. І їй анітрохи не соромно розповідати всім, що це вона купила нам квартиру.
Оскільки квартира була в її власності, вона приходила до нас коли хотіла. Коли чоловік був удома, вона заходила. Коли його не було, я залишала ключ в замку всередині квартири. Вона приходила, намагалася відкрити двері, не виходило і вона йшла. Пару раз це спраювало. Потім вона почала викликати слюсарів, вони відкривали двері.
Вона почала доїти чоловіка по-чорному. Якщо чоловік відмовляв їй у грошах, то летіли погрози вигнати нас з ЇЇ квартири. На питання чоловіка, чи нічого вона не переплутала, свекруха відповідала: “А чим доведеш, що це ваша квартира?”
Ми з чоловіком навпіл накопичили на перший внесок і взяли квартиру в кредит. Коли ми збирали речі, приперлася свекруха і почала на мене кричати. Тоді я не витримала і висловила їй все, що про неї думаю. У відповідь почула: “От і добре, що ти з’їжджаєш з моєї квартири”.
Зараз моїй доньці 17 років. Свекруха не бачила її з раннього дитинства. У квартирі, що ми з чоловіком купили і чоловік мав дурість записати її на свекруху, живе її дочка з чоловіком по договору дарування від свекрухи. Його сестра ще дивується, чому я на всі її прохання позичити гроші відмовляю.
Свекруха почала сильно хворіти. Її дочці наплювати на маму, у неї своє життя. Чоловік зрідка їздить. Каже, страждає мама, мене і внучку побачити хоче. Донька не хоче знати бабусю, вона знає про історію з квартирою. А я дуже злопам’ятна, щоб до неї їздити, адже вона сама проміняла моє добре ставлення на нерухомість. Бог їй суддя.
А хто скаже мені, що я не права, нехай спочатку проживе моє життя.