– Ми як з тобою домовлялися: я плачу за іпотеку, а ти за все інше. А раз береш у мене гроші, значить я їх вилучаю з платежу

Вона була досить  дивною. Принаймні всі на роботі так вважали: у неї не було подруг, вона не пліткувала і сама плітки не розносила, відповідала завжди тільки по справі, нічого зайвого. Подружитися з кимось не було на роботі вона не прагнула.

Дивним було те, що, бувши хорошим фахівцем з червоним дипломом, вона застрягла в маленькій лабораторії, з такою ж маленькою зарплатою і без перспективи росту.

Як з’ясувалося потім, вона була сором’язлива і після смерті батька, якого дуже любила, боялася заводити подруг, боялася когось впускати у своє серце, але крім одного випадку в інституті, щоб, якщо раптом щось трапиться, це не завдало їй болю.

Через кілька років лабораторія збанкрутувала і закрилася, Ані довелося шукати нове місце роботи. Знайшла швидко. Зарплата в троє більше попередньої, престижна, цікава і за профілем. У неї з’явився гарний одяг, косметика, а друзів як не було, так і немає. Про хлопців взагалі говорити нічого.

За кілька років роботи на її рахунку зібралася пристойна сума. Взяла Аня двокімнатну квартиру в іпотеку і стала жити сама, окремо від мами. (Мама у неї жінка вольова, норовлива, дочку виховувала в строгості, всіх кавалерів недостойних від дочки відлякувала. А їх і було всього нічого: один ботанік в інституті. Любов до Ані була, але квартири не було.)

Працював в цій же фірмі хлопець Вова (системний адміністратор), що на роботі, що вдома, від комп’ютера, не відлипав. Всю зарплату (досить пристойну) спускав на різні прибамбаси для компа і відео приставки з іграми та інше в тому ж дусі. А чому б і ні: жив у батьків, харчувався з їхнього столу, але не приходило хлопцеві в голову, що і продукти, і комуналка – не безкоштовно.

Батьки спочатку натякали, потім прямо стали говорити. Хлопець образився – типу для сина шматок хліба затиснули. (А поїсти він дуже любив і не тільки хліб з овочами й кашею, а й м’ясо і рибу та інше смачне і не дешеве.) Пішов Вова, дверима грюкнув, зняв квартиру, зажив сам і дуже скоро усвідомив, що витрачати гроші так, як раніше не вийде: за квартиру заплати, за комуналку заплати, за їжу, одяг та інше заплати. Грошей стало катастрофічно не вистачати.

Ось і вирішував хлопець знайти дівчину з квартирою. В процесі пошуку з’ясувалося, що такий, який він є, Вова не цікавий, а повертатися до батьків, як побита собака, згодна на все, не хотілося. І тут він зустрів ЇЇ, сидячи на роботі у своєму кріслі.

Аня зайшла попросити виправити комп’ютер фірми, який завис і не працював. Для Вови вона спочатку була не цікава: така звичайна, нехай і доглянута, сіра миша, маленького зросту, сором’язлива,  не усміхнена. Все змінилося, коли він дізнався, що у неї є квартира, нехай і в іпотеці. «Звичайно, не найвигідніша партія, але платити за все половину, теж не погано, та й батьки періодично насідали, що пора сім’єю заводити та внуків їм народити, а таку« красуню »ніхто не відіб’є», – приблизно так розсудив Вова.

Він став доглядати за дівчиною, натякати на серйозні наміри. Аня спочатку цуралася, потім розсудила, що якщо це її доля, то він не відмовиться від одруження на ній. І прямо так йому в очі й заявила.

Хлопець спочатку сторопів, одруження в плани не входило, але поміркувавши, вирішив чому б і ні, що він в принципі втрачає? Нічого. Про це рішення повідомили батькам, які зраділи, якщо не брати до уваги маму Ані й через два місяці зіграли весілля.

Вова, який переїхав у квартиру дружини, був дуже задоволений. Ще напередодні, молоді обговорили, хто за що платить: Вова запропонував гасити іпотеку, а за все інше, щоб платила Аня. Кілька років так все і тривало, поки Аня не пішла в декрет.

Доходи жінки різко скоротилися і на звичне життя стало не вистачати, а є ще й потреби дитини. Ось вона і стала просити грошей у чоловіка. Вова обурювався, але давав, а через кілька місяців з’ясувалося, що він гроші, які давав дружині, брав з тієї суми, яку віддавав за іпотеку.

Аня, звісно тиха і спокійна, сильно розлютилася, коли після пред’явлених питань і претензій почула у відповідь:

– Ми як з тобою домовлялися, – я плачу за іпотеку, твою іпотеку, а ти за все інше. А раз береш у мене гроші, значить я їх забираю з платежу.

Розмови, з приводу обставин, що змінилися і появи на світ дитини, чоловіка ніяк не брав до уваги. Він стояв на своєму. Добре влаштувався. Аня тоді заявила, що подасть на аліменти.

Підсумок історії: вони розлучилися, Вова живе у батьків, платить аліменти, але з вечора п’ятниці до вечора неділі живе у колишньої дружини під приводом спілкування з дитиною. Решту часу дитина то у бабусь, то у няні, а батьки на роботі.