Ми виселяємо з квартири бабусю

Ніколи б не повірила, якщо б мені хтось колись сказав, що я буду виселяти свою бабусю з квартири. Бо ж в дитинстві це була дуже близька мені людина.

Однак зараз я розумію, що ця людина звичайний тиран, яким була таким завжди. Моя мати повідала мені про своє дитинство і те пекло, в якому вона жила весь цей час. Її сім’я була щось на зразок дитячої армії, де її вчили жити по режиму.

Я розумію, що дисципліна важлива, але не для маленьких дітей. Все-таки усвідомлення цього повинно приходити до них з віком. Насильницький примус лише викликає агресію і ворожість до такого способу життя. Власне, в це все вилилося, геть убивши хоч якесь бажання до дисципліни. І я не звинувачую свою матір за це. Її так виховали, а вона нічого не змогла з цим зробити, так як було вже пізно.

Однак зараз я розумію, що можна спробувати хоча б «помститися» бабусі, яка створила це з нею. Адже вона так само поводилась і зі мною, коли мені виповнилося шість років. Сказала, що я вже доросла, а значить готова до «дорослого» життя, маючи на увазі під цим повний контроль мого життя. Чи варто говорити, що після цього її поведінка змінилася настільки, що я перестала її впіззнавати?

Зараз ми намагаємося поставити їй недієздатність, а після відібрати квартиру. Все вже давно сплановано з юристами і ніяких проблем виникнути не повинно. Дідуся у нас вже давно немає, так що ніхто перешкодити не зможе. Єдине, що мене турбує в цій ситуації, – мораль такого вчинку. Все-таки я розумію, що неправильно, але необхідно. Усвідомлення цього не дає мені спокою. Часом я думаю про те, щоб умовити матір цього не робити. Вона розуміє мене і відразу ж переконує в зворотному. За це їй хочеться сказати окреме спасибі.

Я також хотіла обговорити це з сестрою матері. Вона сказала, що ми все робимо правильно. Адже згадує бабусю вона точно так само, як і моя мати. Ця жінка тиран намагалася і їй життя зіпсувати, але їй пощастило більше – батьки були інші. Вони вчасно уберегли її від цього. Злитися на те, що вони не забрали мою матір, у мене немає права. Все-таки вони не могли, та й навряд чи це було б можливо з правової точки зору.

Так чи інакше, але рішення вже прийнято і єдине, що потрібно зробити – слідувати йому. Відступати вже пізно, а відносини з бабусею навряд чи коли-небудь могли стати нормальними. Стару людину дуже важко поміняти. Часом, це просто неможливо.