Ми розійшлись, але кредит за її авто довелось виплачувати мені

Мені тоді було 23 роки. Пів року тому я влаштувався працювати на завод і знімав крихітну однокімнатну квартиру неподалік від роботи. Я економив, планував накопичити грошей на власне авто і на перший внесок за квартиру.

Якось ми сиділи з друзями в  кафе  і я познайомився з красивою дівчиною. Вона була така гарна, що  я спочатку думав, що вона студентка і приїжджає в це невелике місто на вихідні, як і більшість молодих дівчат з нашого міста.

Виявилася не студентка і їй було 29 років. Працювала вона на той час бухгалтером на оптовій базі за містом. Але мені було все одно на різницю у віці. Ми познайомилися   ближче і вирішили разом жити. Я запропонував їй переїхати до мене, адже все необхідне у квартирі було. Вона переїхала, але часто говорила,  вкрай незручно їздити на роботу, автобуси ходили неточно за розкладом, рідко, а часом їх і зовсім скасовували, на таксі кожного разу їй було дорого. Роботу ближче   навіть за половину тієї зарплати знайти було нереально.

У мене машини не було, на роботу я добирався пішки за 20 хвилин, а моя зарплата дозволяла взяти авто в кредит на суму біля 400 тисяч, при сплаті однієї третини зарплати після протягом декількох років. Гарненько подумавши та порадившись тільки з коханою, ми вирішили взяти кредит на мене,  відправити її вчитися на водійські права та купити їй авто.

Вона наполягала на повноцінному потужному 15 річному седані, або 20 річному джипі, оскільки говорила, що можна продати такі машини за ті ж гроші що і купимо. Я ж підходив з практичного боку, їй потрібна була машина, щоб 8 км по асфальту на роботу їздити, і нічого краще нової малолітражки за 380 тисяч я не придумав. Оскільки машина буде нова, на гарантії, витрата тільки на ТО і бензин, а при такій маленькій експлуатації навіть витратні матеріали не скоро будуть потрібні. Але дівчина розбиралася в машинах тільки за зовнішнім виглядом, тому варто було довго переконувати що краще взяти нову. Так і вчинили, купили їй нову Renault Logan за 350 тисяч.

Приблизно через рік ми розійшлися, не з моєї ініціативи, але ніби як з моєї вини, недостатньо приділяв уваги. Машина була оформлена на неї, кредит платив я, тому вона запропонувала сама оплачувати кредит за машину, сказавши, що все виплатить.

Через тиждень надіслала повідомлення «машину викрали не застрахована, тому я нічого тобі не винна». Наступні повідомлення були приблизно такими: «Доступ до ключів був у тебе, тому скажи спасибі я нікому про це не сказала». Мені не склало труднощів дізнатися, що авто було нею продане, а незабаром куплено інше.

Кредит я виплатив і ще чотири роки прожив без особистої машини про яку мріяв ще з дитинства. Як казав один знайомий спочатку здійсни свою мрію, а потім розповідай і допомагай іншим.  Мабуть, треба було до нього прислухатися спочатку.