– Ми і так розійшлися, але тобі майже вдалося зіпсувати моє життя! А я довіряв тобі …

Ігор був сам не свій від злості. Він кричав на дружину так, що його слова чув весь будинок:

–  У мене ніколи не може бути дітей! Я це точно знаю! Від кого ти завагітніла, нехай той і виховує!  З мене досить, я не буду таке терпіти!

Ігор  грюкнув дверима так, що аж вікна затряслись і пішов геть. Швидким кроком він йшов в нікуди, зупинився тільки коли м’язи ніг відмовлялись його слухатись. В голові крутилася лише одна думка: як Юля могла так вчинити з ним?

Зі своєю першою дружиною, Інною, Ігор прожив п’ять років. Завагітніти в Інни ніяк не виходило і подружжя вирішило перевіритися. День, коли Інна привезла додому результати, став для нього найжахливішим, адже винуватцем безпліддя пари був він.

Інна втішала і вмовляла чоловіка, але щось змінилося у світосприйнятті чоловіка тоді … якась частина душі відмерла … Змінилися і відносини в сім’ї. Ще пару років подружжя прожило разом а потім Ігор подав на розлучення.

Інна плакала і благала зберегти сім’ю, але чоловікові тоді здавалося, що через його діагноз він повинен жити один. Для чоловіка діагноз «безпліддя» порівняємо з якою то серйозною втратою або невиліковною хворобою. Результатом такого діагнозу стає постійне відчуття провини, у чоловіка розвивається комплекс неповноцінності. Особливо гостро відчувають все вищесказане ті чоловіки, які одружилися цілеспрямовано для отримання потомства. Часто, чоловік перестає бачити сенс в шлюбі та в житті в цілому, а це призводить до конфліктів з дружиною.

Так він і жив цілий рік, поки не зустрів Юлю. Ця молода жінка викликала у нього божевільну симпатію з першого погляду і, як він не чинив опору самому собі, роману судилося статися. Про свій діагноз чоловік замовчував, тому що зустрічалися вони   всього два місяці. І тут така звістка: вагітність! Що робити?

Ігор розумів, що любить Юлю по-справжньому, таких почуттів він не відчував навіть до Інни багато років тому, ще перед весіллям. Здоровий глузд підказував чоловікові, що щось тут не так: або Юля – не така якою здається і хоче нав’язати йому чужу дитину, або – він вилікувався. І те, і інше здавалося малоймовірним …

Довіра – важлива річ в стосунках, але вона, на жаль, виникає далеко не відразу, а через тривалий час. Хоч як би не був симпатичний партнер, як би цікаво і приємно не було проводити час з ним, довіру не виникне через два місяці, тому що люди ще тільки починають пізнавати один одного. Щоб довести найперше, потрібно було розібратися з другим.

Ігор не став зволікати та звернувся в платну клініку, де швидко провели обстеження, але чекати результати потрібно було всього кілька днів. Ігор за цей час вже звик до думки, що знову залишився один і це його доля, тому очікував результату цілком спокійно. У призначений день він прийшов до клініки. Простягаючи папері, лікар сказав:

–  У вас все прекрасно по чоловічій частині!

Ігор змінився в обличчі:

–  Як так? Я не безплідний?

–  Вашим показникам більшість позаздрити можуть! Про яке безпліддя ви говорите?

Ігор вийшов з клініки в замішанні. У його голову закралася думка про те, що Інна могла обдурити його тоді. Але навіщо і чому? Ігор знову задумався про довіру. Колишній дружині він повністю довіряв, адже стільки років вони прожили разом, секретів один від одного не мали, приводів не давали …

Чи могло статися таке, що дружина скористалася цією самим довірою, щоб обдурити чоловіка в якихось своїх цілях? Ігор поспішав до Юлі просити вибачення, але все ж не втримався і зателефонував колишній.

– Інна, навіщо ти мене обдурила? Я можу мати дітей …

Інна довго мовчала, але потім все ж зізналася:

– Так, це я безплідна … але ти б кинув мене, довідавшись про це …

– Інна, ми й так розійшлися, але тобі майже вдалося зіпсувати моє життя! А я довіряв тобі …

Ігор не став продовжувати розмову і відключив телефон. Зараз йому потрібно було придумати, як повернути довіру коханої, адже він так образив Юлю …