Ми дочці навіть квартиру купили, а вона невдячна егоїстка

Приходжу на роботу, а моя колега, Наталя Василівна, вже зробила нам всім ранкову каву і ледь не плаче, нарікаючи на свою на дочку-студентку.

– Виростили  невдячну тварюку. Ми з батьком завжди старались, щоб все у неї було найкраще, ніколи їй нічого не жаліли. Минулого року навіть двокімнатну квартиру їй купили, ремонт хороший  зробили, а вона тепер нас бачити не хоче!

Дочку  Наталі Василівни ми багато разів бачили, коли вона до мами на роботу приходила. Дівчина здавалася гам цілком адекватною та вихованою.

– Що ж таке раптом у вас сталося, як це дочка вас бачити не хоче?

– У нас вдома гарячу воду відключили, аварія якась, – розповідає Наталя, – і ми пішли в її квартирі помитися, її тоді вдома не було, але ж у мене ключ є. Так вона коли з’явилася, то влаштувала нам скандал, чому ми без неї в її квартиру зайшли. Ось чим ми їй завадили, її ж тоді все одно вдома не було? Ну гаразд, сьогодні подзвонила їй, що хочемо прийти, так вона каже: «Не треба до мене кожен день ходити!» У кого такий характер? І поки ремонт робили теж вічно незадоволена була, я так все красиво спланувала, меблі підібрала, чудова дівоча квартирка вийшла. Вчора дивлюся, фіранки такі красиві були, з букетами, вже зняла, повісила ролети якісь. Кажу, що негарно, так чути нічого не хоче. Інша б вдячна була, що стільки для неї роблять! І вічно бардак у неї, все догори дном. Подруги мої хочуть подивитися, як ми там все облаштували, я навіть показати їм квартиру не можу. Просила доньку прибрати, так говорить, що ніколи їй, бачте!

– Наталю, уяви собі, що до тебе б мама твоя кожен день приходила, меблі переставляла, критикувала твій смак, жити вчила, подруг своїх без дозволу на екскурсію до тебе в спальню приводила, ти б сама довго витримала? – запитала наш комерційний, – Ви квартиру їй начебто купили, а жити там спокійно не даєте. Може вона друзів хоче запросити, або хлопчик з’явиться, а у квартиру в будь-який момент можуть батьки прийти без попередження і відкрити двері своїм ключем. Ти звісно вибачай, але я чудово розумію і підтримую твою дочку!

– Хлопчик? – Наталя Василівна виглядала здивованою, – Якось навіть не подумала про це … Напевно, ти в чомусь права …