Мріяли про тишу і спокій, а нарвались на неадекватну сусідку

Після двох місяців щоденних скандалів, ми з дружиною нарешті з’їхали від її батьків і зняли квартиру. Крихітна, однокімнатна,  зате  самі собі господарі.

Квартирка досить затишна, але дуже погана звукоізоляція. через стіну все так чути, як ніби поруч з тобою відбувається. Так що раділи ми недовго, особливо коли випала честь познайомитися з сусідкою що живе поруч.

Це була літня, сварлива жінка. З першого дня нашого знайомства, вона стала стукати до нас у стіну, даючи зрозуміти що,   то телевізор голосно працює, то   розмовляємо голосно або сміємося. Била доти, поки в нашій квартирі не наступала мертва тиша. Хоча сама часто дуже голосно включала або телевізор, або радіо.

Коли ми просили її зробити тихіше, відразу прикидалася глухою і ніяк не реагувала. Вона частенько стукала у двері й просила то сіль, то крупи, то ще щось. Коли зустрічала нас на сходовому майданчику, нам доводилося вислуховувати її невдоволення щодо інших сусідів, які всі погані.

У бабусі був кіт, який то кричав чомусь у нас під дверима, то паскудив поруч з ними. Прибирати доводилося нам, вона удавала, що не розуміє про що ми говоримо.

Один раз бабуся вийшла за своїм котом, а двері її захлопнулись. На вулиці лив дощ, було прохолодно і вона постукала до нас, довго сиділа у нас, висловлюючи бурхливо своє невдоволення з приводу того, що сталося. Довелося викликати слюсаря, щоб відкрити двері, платити йому теж довелося нам.

Я все розумію, бабусі нудно, але не про таке життя ми мріяли, хотілося тиші та спокою. Від своїх втекли, а тут ще гірше буде. Ось уже з тиждень як шукаємо інше житло, можливо, там нам пощастить і сусіди будуть адекватними.