Моя подруга тягне дітей на 3 тисячі в місяць. Але мені її зовсім не шкода!

Мені 35 років і я зробила один дуже хороший висновок про життя – ніхто і ніколи тобі не допоможе. Тільки ти сам здатний взяти себе в руки і подолати всі труднощі і негаразди. Поки ти сам не будеш готовий видертися з бід, так і будеш в них сидіти, занурюючись все глибше і глибше.

Але це була приказка, а далі – реальне життя.

Інна – молода жінка, мати-одиначка. Вона виховує 5-річного Діму і 2-річного Антона. Інна розійшлася з чоловіком рік тому. Він був поганим чоловіком і батьком дітям, часто ходив наліво, пив, вживав заборонені препарати, постійно з кимось бився.

Але він пішов сам, ніхто його  не проганяв. Схоже, йому набридло жити в знімній однушці з двома дітьми на шиї. Це виявилося просто не його. А вона ще й на аліменти не стала подавати. Сказала, що вони впораються. Ну ось зараз і справляються потихеньку.

Дохід Інни – всього 3 тисячі. Це її соцвиплати і те, що висилає мама. Мама живе в іншому місті, вона ж туди їхати не хоче. Ну це зрозуміло, гордість не дозволяє.

Якщо ви думаєте, що я зараз почну звинувачувати уряд в тому, що в таких жахливих умовах змушена жити мати-одиначка, то ви не праві. А вся справа в тому, що я вважаю, що Інна сама винна в тому, що так живе, і зараз розповім, чому.

По-перше, її діти обидва ходять в дитячий садок. Вони вважаються незаможної сім’єю, держава покриває всі витрати. І незважаючи на це, Інна не влаштовується на роботу. Цікаво чому?

А тому що діти постійно хворіють, і за ними потрібно доглядати, і тому що їх не буде кому забирати з дитячого садка, і тому що «роботи нормальної ніде немає». У Інни немає освіти, а йти на некваліфіковану роботу, і отримувати там 4 тисячі в місяць вона зовсім не хоче.

По-друге, її колишній чоловік офіційно працевлаштований, і він міг би платити аліменти, а вона на них не подала. Її і так влаштовує її матеріальне становище, грошей від нього вона так і не бачить. А з чого б йому їх давати? Ніхто ж не вимагає.

По-третє, Ніну кличе до рідного міста мама. У неї там трикімнатна квартира, садок поруч і маса вільного часу і бажання, щоб сидіти з дітьми, поки вона буде на роботі. Але Інна ігнорує ці запрошення, вважаючи себе занадто гордою.

Вона могла б спокійно перевести дітей в дитячий садок і працювати, а мама б забирала дітей, доглядала б за ними.

А до чого я це все розповідаю? Та до того, що в наступний раз, коли ви скажете, як все погано, озирніться. А може це ви самі вирили собі яму і сидите в ній?