Моя подруга тільки добре відгукувалась про свого колишнього чоловіка з яким прожила десять років. Я спочатку її не розуміла, але згодом все стало на свої місця

Одна жінка говорила про колишнього чоловіка; вони прожили десять років і розлучилися. Вона мало говорила, хоча знайомі завзято намагалися її розговорити про чоловіка. Випитували, співчували, приклади наводили моторошні для інших знайомих.

Жінка сказала: «це один із найрозумніших чоловіків. Дуже талановита освічена людина. Попри все, він багато мені дав у плані інтелекту».

Знаєте, ця жінка невдовзі знайшла своє справжнє щастя. І розцвіла надзвичайно; роботу хорошу запропонували, потім вдало склалися обставини з нерухомістю.

Скажуть: звісно, ​​це вона від поганого чоловіка звільнилася!

Ні. Це вона гідно проводила минуле. І чесно сказала про чудові риси людини, з якою прожила десять років. А про погане говорити не стала. Особливо поганого не було. Нічого жахливого колишній чоловік не робив, а поливати брудом того, з ким спав, їв, жив, ділив тяготи та радості життя не обов’язково.

Жінка отримала нагороду – щастя.

І розлучений чоловік говорив про свою колишню дружину, що вона прекрасна мати, чудова господиня, порядна людина. Сварки залишилися у минулому. Колишня дружина красива та успішна жінка, це правда.

І також обставини життя цього чоловіка склалися успішно, щасливо.

Або одна людина звільнилася, але про колишню роботу та про начальника відгукувалася гідно. Або подруги розлучилися, але говорили один про одного тільки добре.

Так буває вкрай рідко. І брехати не треба, лицемірно розхвалювати – це зайве. Але вміння бачити хороше в тому, хто був з нами поруч довгий час, хто не завдав свідомої шкоди, просто розпалися стосунки – це важлива умова майбутнього щастя.

І ось цих «знайомих», які так жадібно розпитують і підштовхують до образливих і гнівних одкровень, – ні до чого годувати лайкою на адресу свого ж минулого. На адресу людей, з якими ми довго були разом. Тому що тінь лайки лягає і на нас. І применшує нашу особисту гідність.

Якщо людина нічого жахливого нам не зробила, просто ми посварилися чи розлучилися, постарайтеся пам’ятати хороші якості та гарні вчинки.

Ніхто насильно не змушував нас вибрати цю людину. Або роботу. Ніхто не утримував насильно багато років поряд. Відгукуючись добре про минуле, про своє минуле ми добре відгукуємося про себе. Ось у чому тонкість.

І розлучитися з минулим благополучно простіше, коли зумієш побачити добре. Це як некролог, вибачте. У якому пишуть або гарно, або нічого.

Якщо мова не про лиходія. Але лиходіям і не належить прощальних промов і спогадів…