– Моя пенсія – це діти і вони будуть нас утримувати

У Ніни з чоловіком велика трикімнатна квартира і троє дітей. Батьки вони просто ідеальні. Ніна ось уже п’ятнадцять років, з моменту першого декрету не працює, займається тільки дітьми та домом. І робить це вельми сумлінно.

З самого дитинства вона активно розвиває дітей, читає, малює, грає з ними, постійно щось вигадує, шукає нові ідеї, возить дітей по гуртках і секціях, водить на виставки та в театри. Діти серйозно займаються танцями, малюванням, спортом, мовами, старші вчаться в хорошій гімназії. Ніна активно бере участь у всіляких батьківських комітетах, знає всіх однокласників і їх батьків, постійно в курсі всіх справ.  Два рази на рік сім’я виїжджає у відпустку – батьки показують дітям світ, моря та океани, різні країни та міста. Плюс старших дітей обов’язково відправляють в хороші предметні табори.

Звісно, грошей на все це йде багато і тут спасибі батькові та чоловікові – це він забезпечує велику родину. Ніна з чоловіком вважають, що в розвиток дітей потрібно вкладати й економити на ньому не можна. Дітям вони дійсно дають все найкраще.

– Все це чудово, звичайно! – часто говорить Ніні мама. – Але … а як же ти сама? Тобі майже сорок років, а у тебе ні стажу, ні професії. Ти вся в батьківських комітетах і борщах. Сама по собі ти ніхто … Ще років п’ять і діти твої виростуть. А ти? Що ти будеш робити потім?

– Ой, мамо, перестань, знайду, що робити! – безтурботно махає рукою Ніна. – Буду читати, гуляти, квіти посаджу, запишуся на курси крою та шиття … До того ж через п’ять років виросте лише старший  і то не сильно. Іншим ще дорослішати й дорослішати. А там і внуки підуть!

– Читати, гуляти – це добре, а жити-то ти як будеш? – бурчить мама. – Вся надія тільки на чоловіка, який зараз заробляє. Але ж буває по-всякому. Роботу втратить, піде, захворіє чоловік – і що? .. Підлогу мити підеш – так ти й цього не вмієш толком. Ти сама навіть на мінімальну пенсію собі не заробила! Тобі не страшно взагалі думати про майбутнє? ..

Але Ніна вважає, що думає про своє майбутнє, як ніхто інший. І не просто думає, а робить все для того, щоб «в разі чого»  не піти по світу жебракувати. А саме – вкладає в дітей, виховує їх сумлінними та відповідальними, будує з кожним з них теплі, довірчі відносини, балує та навчає, крім того, посилено дає гарну освіту, яка в усі часи було путівкою в життя.

Це найкраща страховка на майбутнє, вважає Ніна. Якщо у кожного з трьох дітей буде грошова професія в руках, широкий кругозір, успішне оточення змалку – батьків, які щиро вкладали душу у виховання, такі діти не кинуть.

А ви поділяєте точку зору Ніни? Вважаєте, що «вкладати в дітей» набагато далекоглядніше та ефективніше, ніж будь-що інше? Чи чесно це щодо дітей – ось так планувати «сісти їм на шию» в майбутньому?

А може, навпаки, тільки так і правильно – нехай віддають борги батькам, які присвятили їм життя? Діти – це наша пенсія?