Моя мрія стала реальністю навіть без освіти

Людям властиви бути наївними, от і я не стала вийнятком В три роки я стала сиротою, батьки померли на місці автокатастрофи. Бабуся заьрала мене до себе в село і оформила опікунство. Вона замінила мені батьків, завжди підтримувала і сильно любила мене. Жили ми досить скромно, але на все необхідне нам грошей вистачало.

Навчання  мені даволось неймовірно важко, але моя бабуся і не думала на мене лаятися. Вона вірила, що раз до навчання не лежить душа, то в чомусь іншому я знайду своє щастя. І з цим складно було не погодитись. І якшо в школі я вчилася не дуже, зате вдома з бабусею я була старанною ученицею в кулінарії. У десять років я могла вже і випічку робити, і супи, і гарячі страви. Бабуся ніколи мені нічого не заперечувала і не заважала, а завжди давала можливість навчитися самостійності. Тому я і взяла на себе відповідальність за готування в домі.

Після закінчення школи, я з упевненістю заявила, що поїду в місто і стану відразу ж кухарем. Ось такою наївною я була, вірила в свою легку долю і життя. Бабуся зібрала останні копійки і відправила мене на автобусі в місто. Плакала, але не зупиняла, вона розуміла ж, що все гірше може статися, але хотілося їй,  щоб я займалася тим, що мені радість приносить і задоволення. Бабуся вірила в мене і дуже сильно любила. А я ж вірила, що ось мене відразу візьмуть в найкращий ресторан, квартира буде велика в центрі міста і весь ссвіт впаде мені до ніг.

Але життя показує свою жорстокість майже відразу ж. Грошей мені вистачило, щоб зняти кімнату невелику, де сусіди були страшними п’яницями. А мені залишалося тільки бігати на співбесіди, шукати вакансії. Без належної  освіти мене, звичайно ж, брати ніхто не хотів. Говорили тільки одне – йди вчися, а потім вже приходь до нас. Та ось тільки за які гроші мені вчитися?

Грошей ставало менше, а потрібно було жити якось далі. Соромно було повертатися додому, здавшись перед труднощами. Тому коли з’явилася вакансія посудомийки, і мене на неї запросили, я погодилася не роздумуючи. Робота була дуже важка і брудна. Я майже не виходила зі своєї комірчини, постійно займаючись посудом. Доводилося брати по дві зміни поспіль, щоб хоч трохи грошей відправляти бабусі в село.

Я сподівалася, що побачу  як готують інші кухарі, але все було не до цього. А на роботі всі тільки і говорили, що якщо мені хочеться домогтися хоч якихось успіхів, то потрібно обов’язково йти вчитися. А грошей все одно катастрофічно не вистачало. Так тривало вже більше двох років, коли мені, нарешті, підвернулася удача.

Зміна в ресторані закінчилася, а у мене все ще був посуд, який терміново слід було домити. А потім виявилося, що на мене вирішили повісити прибирання на кухні, хоча зазвичай це виконували лише кухарі, та офіціанти. Але вони вже успішно покинули приміщення. І поки я прибирала, вислуховуючи нарікання адміністратора, якій потрібно було закрити ресторан, з’явився господар ресторану, приїхав забрати виручку і зажадав, щоб йому принесли перекусити. Ось тут я зрозуміла, що це мій шанс, тому запропонувала свою допомогу. І мені дали добро.

Я була на сьомому небі від щастя. Я так довго чекала такої можливості, що намагалася насолодитися кожною секундою, яку я провела за готуванням. І ось вже через сорок хвилин я накрила стіл, приготувавши курку з сиром і медом. Той мовчки поїв, а потім поїхав, так нічого і не сказавши мені.

Коли він повернувся з двотижневої відпустки, я все ще працювала посудомийкою, і далі працюючи у дві зміни. Але ось він викликає мене і просить розповісти, що я вмію готувати, що можу приготувати з меню їх ресторану, а які таланти ще у мене є. Детально пояснивши все, що я в цьому розуміла, я почула, що мені влаштують іспит. Незважаючи на своє хвилювання – я його пройшла. І мене взяли кухарем. Моя мрія, нарешті, здійснилася.

Зараз наш господар відкрив ще один ресторан, де зробив мене шеф-кухарем. Деяким прийомам мене навчили вже на кухні і для мене це був найкращий досвід. Я стала високооплачуваним кухарем, але ніколи в думках у мене не  було зрадити свого наставника, який розгледів у мені потенціал і дав шанс. Бабусю незабаром я привезла в свою нову квартиру. І життя  наше налагоджується.