Моя мама насправді не моя мама…

Я була спокійною і скромною дівчиною – підлітком. Ми з мамою жили вдвох у її квартирі. Мама завжди виховувала мене одна. Коли я була ще маленькою і часто питала про батька, то вона відповідала, що він загинув, ще до мого народження, але він був чудовою і надійною людиною.

Минулого тижня я дізналася, що моя мама мені не рідна. Мама настільки любила і підтримувала мене,  що ця новина просто повалила мене в шок. Виявляється, я все-таки їй  родичка, я для неї була племінницею.

У мами є рідна сестра, яка молодша за неї на три роки. Звуть її Оля. Вона народила мене в шістнадцять років. Відразу ж після мого народження, вона залишила мене в пологовому будинку і поїхала в невідомому напрямку. А моя мама, відразу ж як дізналася про її вчинок, удочерила мене.

Тітка Оля поїхала і більше не приїжджала до нашого міста. Вона ніколи не дзвонила і не писала своїй рідній сестрі. У них завжди були складні відносини. Напевне тому, що у них різні погляди на життя. Мама все життя працювала і заробляла  гроші потом і кров’ю, тільки щоб у мене все було. Оля навіть своїх батьків особливо не поважала. Як тільки вона поїхала, так більше і не згадувала про них. Вона поїхала і не залишила ніяких своїх координат. Навіть коли померли її батьки, вона не з’явилася, та й повідомити їй нікуди було.

І ось через майже вісімнадцять років, вона з’явилася у нас на порозі. В один прекрасний вечір, мама відкрила двері й побачила свою рідну сестру. Вони навіть обнялися і мама розплакалася від несподіваної зустрічі. Потім, я чула як вони сиділи вночі на кухні та розмовляли. Оля, поділилася, що живе дуже добре і заможно. Але тільки в особистому житті у неї не складається. І ось, вона задумалася про те, що шансів на побудову особистого життя залишається зовсім небагато, а у неї ні не чоловіка ні дітей. Вона вирішила приїхати та спробувати знайти свою дитину, залишену багато років тому в пологовому будинку.

Мама пояснила їй, що швидше за все, її дочку хтось давним-давно вже удочерив. Вона не стала говорити їй про те, що я зовсім поруч, що мене удочерила саме вона. На наступний день, вона почала свої пошуки і все-таки дізналася правду.

Оля прилетіла до нас додому як на крилах і прямо з порога, сказав мені всю правду. Це для мене було сильним ударом. Я не могла повірити. А вона, навіть не помічала мого стану, весело щебетала про те,  як здорово ми з нею заживемо. Що вона забере мене з собою і влаштує вчитися в престижний інститут.

Тут повернулася моя мама з роботи і Оля, почала на неї кричати, чому та не відкрила їй всієї правди про моє удочеріння. Мама дуже засмутилася. Вона зрозуміла, що Оля, забере мене з собою і я швидше за все погоджуся. Я ж завжди мріяла про хороше життя, мріяла про свою машину і зараз все це у мене може з’явитися. Оля, зібралася з’їздити додому на кілька днів і дала мені час все обдумати.

Я вже заздалегідь знала, що нікуди не поїду, адже вона кинула мене колись. Я тепер знаю це точно. І ніякі обставини не можуть її виправдати. Просто звідки у неї раптом прокинувся материнський інстинкт? Побоялася під старість років залишитися одна. Але ж моя мама, яка мене виховала, не побоялася ніяких труднощів і дала мені все що могла. А тепер раптом намалювалася ця Оля і вирішила, що одним махом може все змінити.

Ну ні! Я не зраджу найріднішу людину на світі ні за які гроші!