Моя бабуся просто обожнює життя
Напевно в кожній родині є людина, яка ніяк не може нагулятися. І якщо в основному так поводяться підлітки, то в нашій родині такою людиною є бабуся. Після смерті діда, десять років тому ми забрали її до себе.
Мої батьки завдли повторюють, що це Доля мстить їм за відсутність явних підліткових проблем у обох дітей. На диво, ми з сестрою їм особливих проблем не створювали.
Якось отримавши пенсію, бабуся на тиждень поїхала з кращою подругою на море, вимкнувши телефон. Вона зателефонувала тільки тоді, коли закінчилися гроші. Мама ледь не збожеволіла. Довелося їхати їх забирати. При цьому тато реготав, як ненормальний, і попросив тещу на наступний раз просто взяти його з собою.
У неї діабет в початковій стадії і коли дільничний лікар з супер-серйозним виглядом почав перераховувати, що їй не можна, вона перебила його:
– А що буде, якщо я це буду їсти?
– Ви можете померти, – з найтрагічніших і загрозливим виглядом сказав лікар.
– Та годі вам! Що, серйозно? Тобто в 86 років є така ймовірність?
Одним словом, колимо інсулін і їмо, що хочемо.
Вона грає в шахи, співає в хорі, ходить в театр і відвідує всі безкоштовні міські заходи та концерти.
А недавно вона завела собі бой-френда на 8 років молодшого за себе. Тепер вони відриваються разом. У минулі вихідні він потішив її гонками на квадроциклах. А потім вони за вечерею випили 2 літри домашнього вина і заснули перед телевізором в обнімку на дивані у вітальні, де ми їх і застукали, повернувшись з дачі, наче парочку підлітків. Так дід Коля був представлений сім’ї – майже непритомній мамі, шокованим внукам і незмінно регочущому татові.
Я обожнюю свою бабулю – вона позитивніша і енергійніша більшості моїх молодих знайомих. Вона любить життя і вміє ним насолоджуватися.