Мовчи, якщо зрадила

Тут одна моя подруга чоловікові роги наставила. Він її в Єгипет відправив, а сам на господарстві залишився.

У них десять років спільного життя, пара дітлахів, стабільна робота, своє житло. Добре все у пари. Ну і, мало не забула, в ліжку теж суцільна ідилія. Ось тільки встояти від спокуси вона не змогла. Кається тепер, та й чоловікові вирішила в усьому зізнатися. Дура.

Як вона каже, все сталося випадково. Сиділи вони з подругою в барі, до них два хлопця приєдналося. Красиві, як з картинки. Ось один і почав до неї інтерес проявляти. Танцювали вони довго, плюс алкоголь. Ось все і сталося. Сталося це під самий кінець відпочинку.

Побула ще трохи в Єгипті і додому, до чоловіка. Місяць вже ходить, мучиться, місця собі знайти не може. Думає у всьому чоловікові зізнатися і покаятися. А далі? Далі будь що буде. Навіть говорила мені, що від того красеня пахло дуже приємно.

Так звичайно. Розкажи чоловікові. Ще уточни обов’язково, що той мужик красивим був і пахло від нього приємно. Нехай чоловік думає, що він урод і від нього смердить.

Особисто я думаю, що потрібно мовчати. Чому? Та тому, що інакше ніяк. Чоловік буде думати, що всі жінки нечесні і замкнеться в собі. Потім розлучення. Діти будуть без батька рости. Загалом, одні проблеми.

Їй потрібно мовчати і більш таких випадковостей собі не дозволяти. Згодом сама все забуде і стане жити спокійно. Та й чоловіки ніколи не зізнаються в зрадах, якщо все випадково було. Вони лише говорять, якщо всерйоз мають намір з дому йти. Ось тоді так. Тоді вся правда і виповзає назовні.

Хіба я не права?