Молода мама однією фразою поставила на місце бабусь в автобусі

Не так давно я стала свідком досить повчальної історії, яка змусила мене серйозно задуматись. Того дня я залишила свою машину на СТО, а сама вирішила їхати на роботу маршруткою. На вулиці було тепло і сонячно.

На зупинці разом зі мною  в автобус заходить зовсім юна на вигляд дівчина років 20 – 22, а з нею хлопчик років 6-7. Спочатку вони стояли біля входу, поруч зі мною. З їх розмови я зрозуміла, що це його мама, а не старша сестра.

Незабаром звільнилося одне сидяче місце і дівчина буквально пурхнула і приземлилася на нього, а хлопчик підійшов до неї й стояв поруч. Вона ласкаво запропонувала потримати важкий рюкзак сина у себе на колінах. Він віддав ранець і так вони їхали далі: вона сиділа, а він стояв.

На неї покосилися всі, хто все це бачив. Дивилися вони явно із засудженням. А одна бабуся, що сиділа поруч, не витримала і сказала їй, мовляв, чому ти хлопчика стояти змушуєш, а сама як королева сидиш, адже він ще дитина і як тобі не соромно. Дівчина спочатку тактовно промовчала. Втім, коли до пенсіонерки приєдналася ще одна жінка у віці з такою ж претензією, то молода мама різко припинила цей жіночий бунт. Вона сказала приблизно наступне:

– Вам нічим зайнятися? Виховую як хочу! Я сама вирішу, як мені поводитися зі своєю дитиною. Нічого протизаконного не бачу в тому, щоб ростити нормального чоловіка. Зараз ви кричите, що я хлопчикові місцем не поступилася, а років через п’ять будете на нього ж нападати, що він вам місце не звільнив. У вас є хоч трохи розуму?

Бабусі, звичайно, притихли. Спочатку намагалися щось бубоніти, а потім заспокоїлись, зрозуміли, мабуть, що дівчина має рацію.