Мій начальник постійно мене хвалить, а чоловік злиться
Я заміжня вже 3 роки. В нас склалось так, що ми з чоловіком працюємо в одній компанії та отримуємо дуже хорошу зарплату. Свою роботу я дуже люблю та прагну досягти в ній кар’єрних висот.
Однак минулого року з’явилась проблема – шеф зі мною фліртує, а чоловік дуже дивно на це реагує. Почалося все з того, що наш відділ очолив Антон Романович – симпатичний спортивний 45-річний холостяк.
Спочатку нічого не відбувалося, а потім мені стало здаватися, що шеф приділяє мені набагато більше уваги, ніж іншим співробітникам. Щоранку він цікавився, як у мене справи. На нарадах дуже уважно вислуховував мої пропозиції та неодноразово ставив мене в приклад.
Через пів року він підвищив мене на посаді і я стала заробляти більше чоловіка. Ненабагато, але чоловік, здається, не сильно зрадів за мене:
– Скільки б я не старався, весь мій професіоналізм і досвід меркнуть перед твоїми чарами. Але я за тебе дуже радий, чесно.
Перша сварка через Антона Романовича у нас виникла, коли шеф запросив мене у відрядження, без чоловіка. Максим, мій чоловік, влаштував справжню істерику, а я намагалася пояснити йому, що нічого такого тут немає. Просто я вела цей проект, мені його і закривати. У чоловіка зовсім інша думка і мені дуже прикро, що він мені не довіряє. У підсумку довелося відмовитися від відрядження.
Антон Романович впорався і без мене, він справжній профі, але осад залишився.
– Марта, я не хочу лізти в чужі сімейні справи, але ця ситуація негативно позначається на роботі. Я дуже ціную тебе як фахівця і вірю у твоє майбутнє. Саме тому я проявляю до тебе стільки уваги, це мій стиль керівництва і міняти його я не збираюся. У тебе є професіоналізм і талант, а у твого чоловіка тільки наполегливість. Постарайтеся між собою вирішити цю ситуацію.
Шеф і справді мені симпатизує, але в його поведінці немає нічого такого. Вся його увага обмежується компліментами та професійними порадами. Це взагалі нічого не означає! Я для нього в першу чергу цінний співробітник.
Мені абсолютна незрозуміла реакція чоловіка, коли він підходить до мене і каже: «Ти повинна знайти іншу роботу!» А нічого, то що у нас іпотека? А кредит на його машину хто оплачувати буде? І взагалі, чому я повинна звільнятися?
Якби у Максима було більше внутрішньої впевненості, то він би не ревнував мене, а зайнявся собою і пишався тим, що його розумницею-дружиною захоплюються інші чоловіки.